Паперові «привиди» замість реального розкладу

Головна проблема отриманих графіків — їхня тотальна неактуальність. Більшість із них не оновлювалися роками, тому те, що зафіксовано на папері, абсолютно не збігається з реальним станом справ на дорогах.

Парадокс маршруту № 53 (вул. Героїв України — Обласна психлікарня): Його розклад, затверджений ще у травні 2023 року, діє «тимчасово — до проведення конкурсу». У паперовій версії вказано лише час відправлення з кінцевих зупинок (наприклад, 05:20 чи 07:15). Як звичайний пасажир чи гість міста (зокрема, внутрішньо переміщені особи) має здогадатися, о котрій годині автобус проходитиме повз проміжні зупинки (наприклад, вул. Гетьмана Сагайдачного) і чи їде він туди взагалі — загадка без відповіді.

Навіть сучасні електронні табло у центрі Полтави не рятують ситуацію: вони показують лише час прибуття найближчих рейсів через GPS, але не дають змоги спланувати поїздку на кілька годин уперед чи на вечірній час. Офіційного та зручного цифрового розкладу міська рада не публікує — людям доводиться користуватися сторонніми сервісами (EasyWay або Rozklad.in.ua). Проте під час повітряних тривог через роботу РЕБ супутниковий моніторинг часто вимикається, і пасажири залишаються повністю «сліпими».

Чому місту вигідний транспортний хаос 

Хронічна закритість графіків — це не просто службова недбалість, а прямий наслідок свідомого затягування транспортних конкурсів. Міська влада роками не проводить повноцінних реформ, воліючи працювати з приватними перевізниками за тимчасовими договорами.

Ця схема є банально вигідною для чиновників:

• Вона створює величезне корупційне поле.

• Дозволяє розподіляти та продавати найвигідніші маршрути у «ручному режимі».

• Позбавляє місто легальних важелів впливу на приватників.

Якби в Полтаві існував затверджений конкурсний розклад (як, наприклад, у Таллінні), зафіксований на кожній зупинці, громада та профільний відділ могли б жорстко штрафувати перевізників за невиїзд на лінію чи порушення інтервалів. Наразі ж паперові графіки залишаються формальністю, яка нікого ні до чого не зобов'язує.

Після 19:00 транспорт зникає

Проблема контролю загострюється на тлі планів перевізників підвищити тариф до 20 грн (карткою) та 25 грн (готівкою). Пасажири справедливо обурюються: за що платити більше, якщо якість послуги залишається на дні?

Уся річ у хибній моделі роботи. На відміну від європейських міст, де муніципалітет платить компаніям за чітко виконаний кілометраж згідно з контрактом (незалежно від кількості людей у салоні), полтавські приватники працюють за принципом заробітку на пасажиропотоці. Як наслідок:

• У години пік водії влаштовують «перегони» за пасажирами.

• У вечірні години транспорт просто зникає з вулиць, адже возити поодиноких людей перевізникам економічно невигідно.

Комунальний тупик та промінь цифрової надії

Вгамувати апетити приватників міг би комунальний транспорт, але КП «Полтаваелектроавтотранс» переживає кадрову кризу. Через низькі зарплати в депо критично бракує водіїв. Замість оптимістично заявлених керівництвом міста понад 55 тролейбусів, у години пік на лінії виїжджає до 40 одиниць, а у вихідні — менше ніж 30. Замінити приватні маршрутки комунальними авто просто немає кому.

Єдина позитивна новина — обіцянка відділу цифровізації Полтавської міськради змусити транспортний департамент публікувати всі дані про рух у машиночитаному форматі. Це теоретично дозволить запустити автоматизований онлайн-розклад для всіх маршрутів міста.

Однак, поки цифровізація залишається в планах, а чиновники тримаються за тимчасові договори, полтавці й надалі стоятимуть на зупинках у повній невідомості, чекаючи на милість приватних перевізників.