09:00 14.11

Особисті історії жителів Полтавщини зібрали у проєкті "Голоси. Загублений світ"

Переважно це документальні історії, спогади про різні події життя – голод, війну, розбудову. Авторка проєкту, журналістка й письменниця Інна Дідик говорить, що деяким героям майже по 100 років.

Про це повідомили на сайті Полтавської ОДА.

У Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського презентували проект, автори якого намагаються якомога більше поспілкуватись із жителями Полтавщини та зберегти усні історії цікавих людей.

Більшість із героїв "Голосів" - прості селяни (Любов Шевченко, Марія Свячена), також є письменники (Юрій Роговий), колишні наукові працівники (дендролог Катерина Сич), вчителі (Уляна Демченко, Ганна Бережна), майстри народної творчості (гончар Василь Омеляненко, вишивальниця Леся Донос). Деяким з них майже по 100 років, як ось Любові Шевченко з Великобагачанського району 92 роки чи Ганні Бережній з Глобинщини - 98.

"Це живі усні історії людей, дехто з них молодший за інших. Але переважно це документальні історії, їхні спогади про різні події життя – голод, війну, розбудову, особисті життєві ситуації, переселення. Це приватні історії людей, які так чи інакше пов’язані з історією нашої України",

— говорить авторка проєкту Інна Дідик.

Реалізують проект ГО "Центр культури та розвитку "Горизонт" спільно з Полтавською обласною організацією НСПУ за підтримки Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА та Полтавської облради. Завдяки тому, що проєкт посів 3-є місце конкурсу програм розроблених інститутами громадянського суспільства - отримав необхідну фінансову підтримку з обласного бюджету.

Авторам вдалось здійснити поїздки у села Полтавщини, адже саме там живе більшість героїв.

Інні Дідик поспілкуватись із Уляною Демченко, яка проживає у селі Тарадинці Лубенського району. Жінка була вчителькою письменника Василя Симоненка.

“Усі його любили. Коли він до нас прийшов, директором був Барабаш, він ще й мене вчив. Так він Симоненка називав Василько. Як тільки в клас заходить, каже: “Ну, Василько, як у тебе діла?” Василю дуже подобалось у Тарандинцях. Оце виходить вчитель із класу, як урок закінчиться, то він обов’язково за ним, як мишка, ото так біжить за ним. Куди ото вчитель, туди й він і все допитується, допитується, ну, всім цікавився”,

– зі спогадів Уляни Демченко.

Із сюжетами і записами проекту "Голоси. Загублений світ" можна ознайомитись на сайті.

спогади, Голоси, проєкт