На території Полтавської філії Національного військово-історичного музею України – музею важкої бомбардувальної авіації, що в обласному центрі (на вулиці Олександра Засядька, 1), було велелюдно.

Тут проходила виставка військової техніки часів Другої світової війни. Сотні полтавців та гостей міста прийшли сюди, щоб у переддень Великої Перемоги стати свідками і учасниками доволі незвичного дійства, яке звело на майданчиках музею колишніх противників та союзників Другої світової.

Виставка військової техніки в Полтаві представила відвідувачам експонати Другої Світової відновлені до найменших деталей озброєння, уклад життя та побут військовослужбовців різних армій, які зійшлися у смертельній схватці на полях Другої світової війни.

Радянські та німецькі броньовики, американські легендарні автомобілі «Доджі», трофейні мотоцикли BMW, 45-мм фашистські гармати та 152-мм радянські гаубиці, десятки гвинтівок, пістолетів, фаустпатронів, автоматів та кулеметів зразка давно минулої війни, чимало не дуже говірких людей у одностроях Вермахту, американських повітрянодесантних військ, Радянської Армії, горласті команди різними мовами тощо – такою предстала перед гостями виставка військової техніки.

Відвідувачі могли не лише оглянути зразки техніки та зброї, але й скуштувати солдатської каші «Ми вирішили напередодні Дня пам’яті та примирення в Україні провести так званий день відкритих дверей в музеї і влаштувати цю виставку для полтавців.

Участь у заході взяли відомі військово-історичні клуби. Приміром, Харківський «Самохід», «Піхотинець» із Лубен, їхні колеги з Києва, Полтавські клуби «Гвардія» і «Десантник» тощо

– розповів директор музею Віктор Дейнека.

Виставка військової техніки напередодні Дня перемоги дала можливість усім охочим ознайомитись з унікальними артефактами Другої світової війни безкоштовно.

Полтавці сповна скористалися наданою можливістю і одразу заводили знайомства з «фріцами», «янки», радянськими старшинами і офіцерами тощо. З непідробним інтересом роздивлялися вони колись грізну бойову техніку, яка отримала друге життя завдяки терпінню та вмілим рукам активістів військово- історичних клубів. Всі вони, до речі, були одягнуті у форму воєнного часу, яку відновили до найменших деталей.

«Німці» навіть настільки увійшли в роль, що всі свої команди віддавали німецькою мовою і старанно демонстрували свою віддаленість від недружних їм представників інших армій.

На превеликі радощі малечі, відвідувачам дозволялося не лише роздивлятися, але й брати до рук – гвинтівки, автомати, важкі кулемети. Можна було всістися за кермо трофейного мотоциклу, або видряпатися на грізний броньовик.