Полтавцям презентували "Втечу з Мряки" Олекси Коби. ФОТО

У залі багато людей, розмовляють впівголоса – прислухаються. Приглушено звучить прекрасна музика, але дещо заважає насолодитися її мелодією – якісь втомлені голоси, електронні сигнали, щось тріщить та гупає. А потім стає зрозуміло, що чути музику заважає війна: переговори по рації, ляскання металу об метал, тріск автоматних черг та важкий гуркіт мінних вибухів. Ні, не голосно, але наполегливо свердлить мозок і заважає сконцентруватися на головному – десь тут мають бути картини.

Натомість на стінах – уривки маскувальної сітки. Крізь неї намагаються пробитись яскраві кольори, але марно – в око впадає лише брунатно-зелений. А потім світло згасає зовсім. І єдиною світловою плямою в приміщенні залишається екран. Миготять картинки: люди в камуфляжі, військова техніка, понівечена обстрілами дорога; бліндаж, зброя, кулеметник за роботою; це ж обличчя, але за іншою роботою – в руках фарба, пензлі, тлом – картини. Чоловічий голос за кадром розповідає, що спонукало стати воїном та як воно – повертатися потому до мирного життя.

Повернувшись зі Сходу і прокинувшись одного, такого ж закритого від усіх істот, мрячно-мертвоемоційного ранку, спалахом зрозумів, що за довгий час, окрім як повернутися назад в окопи, у мене з'явилося бажання придбати фарби, полотно, інструменти, без остраху на те, що я тим ніколи не займався. Зішкрібши останні кошти з підробітку, який на той час був, я придбав усе. І з цього почалася історія виходу з внутрішньої мряки

 —  так починається історія творчості Олекси Коби.

Коли світло знову вмикається,  розпочинається авторська екскурсія експозицією. Вивільняючи з-під маскувальної сітки одну за одною свої яскраві картини, Олекса розповідає не лише історію їх створення, але й глибинний сенс, що розкривається на полотні архетипічними символами, які є в колективному підсвідомому кожного.

Ця виставка вперше презентує всі роботи Олекси Коби, які були створені після його повернення з АТО. Частина творів об'єднана циклом "Рутина":  "Рутина Червоного Кольору", "Рутина Світанку", "Рутина Шторму", "Рутина Лавандового Поля". Серія є інверсією природних явищ із їх статичної точки зору: коли людина бачить, наприклад, величний захід сонця, її це захоплює, але для сонця це щоденна рутина – сходити й сідати.

Частина робіт – експерименти, що утворюють своєрідні метафізичні інсталяції, розповідають особисті історії, що трансформуються  в образах і залежать від того, хто на них дивиться – як, наприклад, "Сон Риби". Деякі картини мають у собі скандинавські та трипільські мотиви, але в загальному, за словами друзів-мистецтвознавців, Олексину творчість можна віднести до експресіонізму.

Сам автор говорить, що коли малює, для нього зникає час, простір і так він може годинами сидіти за роботою. Унікальний своєрідний спосіб винести з підсвідомого образи, що можуть розповісти химерні історії та пробудити відчуття. Відчуття – через гру кольору та форми.

Ініціаторкою виставки є співзасновниця "Полтавського батальйону небайдужих", директорка реабілітаційного ветеранського центру Олександра Сиротенко. Вона розповіла, що перемовини тривали довго, але в результаті вдалося переконати Олексу, щоб він поділився з людьми своїми особистими переживаннями.

Олекса для мене є прикладом, коли людина не боїться виходити з темряви. Він визначив для себе певний шлях і впевнено крокував ним – щоб показати, що насправді вийти можна, але треба цього хотіти. Для багатьох ветеранів ця виставка може стати дороговказом – в якому напрямку можливо рухатися. Це не обов'язково має бути малювання, це може бути будь-що, але внутрішнє бажання – це надзвичайно важливо

– вважає Олександра Сиротенко.

В експозиції 40 робіт, із яких дві знаходяться на початковому етапі, а ще три перебувають у стадії завершення. Автор зазначає, що просто не може не розповісти їх історію. Ще близько 20 полотен не потрапили на виставку – художник зізнався, що картини перебувають в амбівалентному стані й він просто чекає, коли їх закінчить. Для тих, хто не потрапив на відкриття виставки, перформанс та авторську екскурсію, біля кожної картини розмістили пояснення, яке розповідає про сюжет твору.

Більшість картин можна придбати – окрім тих, які вже знаходяться в приватних колекціях. Частину коштів автор передасть на соціальні ініціативи, рештою реалізує майбутні проекти.

Виставка триватиме в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка до 15 липня.