09:00 27.10

У Полтаві зухвалого п’ятикласника хочуть ізолювати від суспільства

Останній тиждень у полтавській соцмережі поширюється історія про п’ятикласника полтавського ліцею №6, який залякує своїх однокласників, погрожує вчителям та директорці. З хлопцем не можуть знайти спільну мову.

За інформацією телеграм-каналу «Фонтанзамільйон», п’ятикласник поводиться вкрай агресивно. Він носить до школи ніж, газовий балончик, цигарки, нещодавно кинув в голову однокласниці шматок свинцю. Батьки інших учнів вимагають переведення дитини в іншу школу та не пускають своїх дітей на заняття. Хлопець, своєю чергою, не змінює своєї поведінки, та ще й продовжує погрожувати своїм батьком-«кримінальним авторитетом».

Як повідомляє «Полтавська Хвиля», дитину хотіли перевести у полтавську загальноосвітню школу №7. При чому, цим зайнялись попри думку батьків, лише з ініціативи директорки ліцею №6. Один із батьків учня 7-ї школи розповів:

«Були розмови про те, щоб його перевели в 7-у. Розмови виникли, бо прийшла секретар 6-ї школи з документами хлопця і попрохала директора взяти його. Директор відмовив, бо для переведення потрібна згода батьків, їхня присутність і заява. А ми наскільки розуміємо, батьки не хочуть переводити малого. Батьки 5-го класу 7-ї школи зверталися до Трибрат (Оксана Трибрат, голова управління освіти та науки Полтавської міської ради — авт.), та почала волинку: «Та чого ви? Може він у вас хорошим буде?». Але батьки вже почали огризатись. Словом, вони принесли лист-звернення, де заявили, що в разі переведення також не пускатимуть дітей в школу».

Як вказав спікер, Оксана Євгенівна пообіцяла перевести В.Г. на індивідуальну форму навчання.

Очікувано, цю тему не надто бажають обговорювати представники обох шкіл. Ми зателефонували за номером адміністрації школи, вказаним на сайті гімназії №6, де навчається хлопець. Там відповіли, що з цього приводу взагалі жодних коментарів надавати не будуть. На питання відповідати відмовилися.

Своєю чергою Іван Єзерський, директор полтавської загальноосвітньої школи №7 розповів «Полтавській Хвилі» те, що начебто про хлопця і не чув: «Це помилкова інформація, до нас нікого не переводили. Взагалі не знаю такої інформації щодо п’ятикласника».

Наразі від дитини намагаються відкараскатися усі, хто мав би нести за нього відповідальність. Батьки не хочуть розв'язувати проблему з його поведінкою, а вчителі не намагаються якось допомогти хлопцю знайти адекватний спосіб виходу негативу.

Як наслідок, ми отримуємо неконтрольовану дитину, яка сама не може справитися із собою.

«Полтавська Хвиля» поспілкувалася з кількома спеціалістами з цього приводу, аби дізнатися, що робити з такими дітьми, як мають поводитися працівники освіти, батьки та інші учні.

На думку Олени Бондаренко, співзасновниці громадської організації «Батьки SOS», поведінка дитини — це результат роботи дорослих.

«По-перше, дитину можна перевести в інший навчальний заклад лише за заявою батьків чи коли вона закінчує школу. Чого батьки інших учнів не повинні робити категорично, то це з’ясовувати стосунки з цією дитиною чи з її матір’ю і батьком. Оскільки вони не мають достатньої кваліфікації для того, аби проводити виховні бесіди або, не приведи Господь, взагалі погрожувати (у нас люблять таким способом вирішувати проблеми) дитині. А з батьками цієї дитини вони просто не досягнуть консенсусу. Так, батьки інших учнів праві у тому, що вимагають безпеки для своїх дітей. Школа має гарантувати це», — розповідає пані Олена.

За її словами, батьки мають право:

писати заяви про кожен випадок, коли страждають їхні діти;
вимагати від школи вжити заходів;
скаржитися на цей заклад освіти в Управління освіти, якщо безпечні умови так і не створені.

«Не пускають дітей на уроки вже від безвиході. Але насправді заклад освіти має шукати способи, як вирішити цю проблему. Наприклад, шукати психолога, залучати людей, які будуть спостерігати за тим, що відбувається в класі, що провокує дитину. Бо у нас дуже часто звертаються зі словами: «Ця дитина неадекватна, забери її», а потім, коли ми розбираємося, то виявляємо, що конфлікти можуть провокувати діти, які взагалі вважаються тихими і мирними», — каже громадська діячка.

Як зауважує пані Олена, бувають і випадки, коли дитину, неконфліктну за межами класу, роблять агресивною у його межах.

«Це середовище створює таку атмосферу, у якій дитина перетворюється на демона. Вона не вміє реагувати по-іншому, не знає, як поводитися, тому така поведінка може бути захисною реакцією. Особливо, коли ситуація накручується, як снігова куля. Хтось з батьків може написати про дитину, що вона неадекватна, інші батьки з батьківського чату підхоплять, почнуть розпитувати власних дітей, чи не били їх, не ображали тощо. Діти, отримавши таку увагу, почнуть на неї реагувати, ставитимуться до обговорюваного однокласника більш насторожено, уважніше. Тому необхідно залучати неупереджених спеціалістів, які б допомогли подивитися на ситуацію збоку і направити її у правильне русло», — повідомила спеціалістка.

Батьки мають пам’ятати: завтра на місці зацькованого однокласника може опинитися ваша дитина. Причини цього можуть бути різні: і вчителі, які упереджено ставляться до окремої дитини, формуючи імідж «злодія», і батьки, які зроблять із ситуації «снігову кулю».

«У такому випадку дитина відчуває себе непотрібною, якої хочуть здихатися, у чомусь винною. Але насправді винні дорослі — якщо не створили хорошу атмосферу для дитини. І взагалі, проблеми дітей — це те, що недопрацювали дорослі», — розповідає пані Олена.

Конкретно щодо полтавського випадку пані Олена каже:

«Вчителі зобов’язані переживати за безпеку власну і учнів, а не чекати, поки прийде кримінальний авторитет. Також ми не знаємо, наскільки відповідають дійсності розповіді п’ятикласника. Оскільки він може казати, що завгодно, аби його не чіпали чи боялися. Якщо ж вчителі бачать ознаки того, що у сім’ї учня нездорова атмосфера, якщо дитина приходить з синцями чи проявляє результати якогось негативного впливу, вони мають право звернутися до соціальної служби. Вони повинні звернутися у поліцію, якщо отримали погрози».

Такої ж думки щодо звернення у поліцію притримується речник ГУНП у Полтавській області Юрій Сулаєв. Він зауважує:

«У разі погроз для дітей від однолітків, для вчителів від учнів тощо, постраждалі мають звертатися у поліцію. У свою чергу, правоохоронці проведуть відповідні профілактичні заходи. У нас є спеціальний підрозділ ювенальної превенції, який працює якраз над попередженням правопорушень, які можуть здійснюватися дітьми чи відносно дітей. Хай звертаються — обов’язково буде реагування ювенальної превенції. У випадках, якщо малолітня дитина погрожує чи скоює інші правопорушення, до відповідальності можуть притягти її батьків за невиконання батьківських обов’язків».

У цій конкретній справі ювенальники Полтави мають із десяток звернень і протоколів. Але як розвивається ситуація — невідомо. На момент виходу матеріалу, коментаря від пресофіцера ювенальної превенції нема.

Спеціалісти вважають, що допомогти можна будь-якій дитині. І позбуватися її, виганяючи в інший клас, — це найлегше, що можна вдіяти. Але примусова сегрегація та ізоляція — не вихід. Відштовхуючи гіперактивну дитину, ризикуємо отримати вкрай озлобленого дорослого у майбутньому. Тому дорослі мають розуміти: іноді їхня допомога може врятувати чиєсь життя та допомогти повернути собі контроль

агресія, школа