Сто тридцять три роки тому народився автор пам'ятника Тарасові Шевченку у Полтаві 

Народився Іван у селянській родині нащадків  грузинського князівського роду, чиї предки  після  завоювання Росією Кавказу були перевезені в Україну. Навчався в Київському художньому училищі, Петербурзькій академії мистецтв (1909-1910), приватній студії Наума Аронсона в Парижі.

Кавалерідзе — автор пам'ятників  княгині Ользі в Києві (1911, зруйнований більшовиками в 1919-му, відновлений у 1996-му), Тарасу Шевченку в Ромнах, Богдану Хмельницькому в Чернігові та багатьох інших.  

Також Іван Кавалерідзе створив пам'ятник Тарасу Шевченку у Полтаві. Монумент Шевченку в Полтаві – єдиний в Україні пам'ятник Кобзареві, виконаний у стилі під назвою конструктивізм. Пам'ятник у Полтаві відкрили 12 березня 1926 року. За спогадами сучасників, на урочистості прийшли кілька тисяч містян. На відкритті Кавалерідзе був присутній особисто. 

Іван Кавалерідзе - людина різнопланова. Він - сценарист і режисер Одеської (1928-1933) і Київської (1934-1941, 1957-1962) кіностудій. Автор кінострічок "Злива" (1929), "Перекоп" (1930), "Штурмові ночі" (1931), "Коліївщина" (1933). Після виходу фільму "Прометей" (1935) про відданого в солдати українського селянина, змушеного воювати за царя з Шамілем, в газеті "Правда" вийшла розгромна стаття "Груба схема замість історичної правди". Самому Сталіну не сподобалися сцени, що розкривали героїзм чеченських горців. Митця звинуватили в буржуазному націоналізмі та формалізмі, заборонили працювати з молоддю й знімати стрічки на історичну тематику.

За часів німецької окупації Іван залишився працювати тут, деякий час очолював відділ культури Київської міської управи. Це давало змогу рятувати ув'язнених, підтримати київську інтелігенцію, зберегти від пограбування культурні цінності. Одного разу на пропозицію гостя в есесівській формі створити бюст Гітлера відповів, що ліпить лише з натури. А пізніше з'ясувалося, що то був радянський агент…

Наприкінці 1942-го Іван підготував проект пам'ятника Тарасу Шевченку для міста Дубно, що на Рівненщині. Реалізувати задум завадили військові дії. Дещо пізніше Іван Кавалерідзе запропонував цей же проект для Хрещатика в Києві, однак не пройшов конкурс.

Пам'ятник нашому видатному земляку Григорію Сковороді, встановлений в 1977-му на Контрактовій площі в Києві, був підготовлений за п'ять років до того, однак автору довелося переробляти його шість разів. "За часів Григорія Сковороди простий люд ходив босоніж. Тому Кавалерідзе зробив фігуру  філософа без взуття, – згадував Олександр Юнін, генеральний директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе. – Цей проект вважався остаточним, проте секретар Центрального комітету Компартії України з ідеології Валентин Маланчук зажадав взути Сковороду: не годиться, мовляв, щоби народний  філософ був босим. Через це майстри, які робили бронзову фігуру в натуральну величину, допустили помилку: тулуб вийшов коротким. Довелося відкласти відкриття пам’ятника і  зайнятися його доопрацюванням: тулуб подовжили в талії".

Іван Кавалерідзе, якого називали "українським Мікеланджело", жив виключно мистецтвом. Невтомно шукав досконалість і радів кожному новому дню. "Найщасливіший день сьогодні, – писав він у щоденнику в 1977-му. – Чому? Бо він є і я живу!".

Помер Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому цвинтарі. 

За матеріалами проєкту "Історичний календар" Українського інституту національної пам’яті.