ЗАСНОВАНО 21 ГРУДНЯ 2015 РОКУ

Курс валют
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

11:19 09.03


П'ять історій про пам'ятник Шевченку в Полтаві. До дня народження Кобзаря

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Полтаві - один із найнезвичайніших в Україні. Пропонуємо п'ять цікавих історій про монумент у Полтаві.

Історія перша. Про відкриття пам’ятника і про його автора

Монумент відкритий у місті 12 березня 1926 року. Під час відкриття (1926 рік - зверніть увагу!) - хор співав "Заповіт", а на відкриття прийшли кілька тисяч людей. Його спорудили із залізобетону в стилі конструктивізму - із нагромадження таких асиметричних площин постає узагальнений, приблизний, суворий, ледь не схематичний образ поета-борця.

Скульптор - українець грузинського походження Іван Кавалерідзе, скульптор, драматург і режисер, який значився би нашим земляком офіційно, якби село Новопетрівка Роменського району Сумської області і Сильченкове Талалаївського району Чернігівської області, де він народився і провів дитинство, свого часу не виключили зі складу Полтавської губернії.

Різцю видатного митця належить не лише полтавський монумент, а й пам’ятники Шевченку в Ромнах і Сумах, старий пам’ятник княгині Ользі в Києві та Ярославу Мудрому біля столичних Золотих Воріт. А ще - величезний 1000-тонний, 22-метровий монумент Артему в Святогірську.

Окрім скульптурного таланту, мав Кавалерідзе і режисерський хист, він автор першого українського звукового фільму "Наталка-Полтавка", який вийшов 1936 року і транслювався навіть у Нью-Йорку.

Історія друга. Чому Шевченко не став десятиметровим

Ще 1924 року Кавалерідзе очолив творчу майстерню в Харкові, створену із обдарованих безпритульних дітей. Замовлення на виготовлення пам’ятника Шевченку в Полтаві і було першим для майстерні. Полтавська влада хотіла, щоб пам’ятник був висотою 9-10 метрів, але, як бачимо, цю ідею пізніше скоригували. Роботи в основному закінчили восени 1925 року, а відкриття призначили на наступний рік, хоча постійно відкладали – стиль конструктивізму занепадав у країні, яка будувала комунізм, а йому на зміну приходив соцреалізм.

1925 року схожий пам’ятник Шевченку відкрили у Сумах, влада поставилася до цього схвально, тому і в Полтаві з відкриттям не забарилися. На відкритті пам’ятника в Полтаві Кавалерідзе був присутній особисто.

Незважаючи на офіційний "авангардистський" стиль його скульптур, натхнення Кавалерідзе черпав у зразках української дерев’яної архітектури, поширеної на Полтавщині в часи його дитинства і юності. У 1978 році в останньому інтерв’ю незадовго до смерті, відповідаючи на питання “Які свої твори він вважає одкровенням?“ Іван Кавалерідзе назвав пам’ятники княгині Ользі у Києві, Артему в Бахмачі та Тарасу Шевченку в Полтаві.

До речі, досі в Полтаві немає вулиці Кавалерідзе, хоча за популяризацію нашого краю та створення одного з його скульптурних символів видатний українець і наш земляк безумовно заслужив на увіковічення пам’яті.

Історія третя. Як пам’ятник вцілів під час війни

Під час війни пам’ятник значно пошкодили. Якийсь німецький вояка відбив Шевченкові носа, вухо і вус, щоб прокласти кабелі. А поет і журналіст Ярослав Курдидик розповів історію, як ледь не самотужки врятував полтавського Кобзаря від руйнування.

Я повертався з Полтавського музею… коли зирк: недалеко від пам’ятника зупинилось військове авто, а з нього вийшли німецькі вояки і пішли в напрямок пам’ятника, почали його оглядати і вилазити на нього…
- Що ви хочете робити з цим пам’ятником? – запитую, звертаючись до молодого лейтенанта…
- Я маю наказ висадити оцього Леніна.
- Так це ж не Ленін, – пояснюю йому, – а найбільший український поет Шевченко.
- Який там український поет Шевченко? Голова у нього лиса, вуса. Я вже не один пам’ятник Леніна перевернув…

- пише публіцист.

І тільки втручання німецького командування, клопотання самого Курдидика помогло зберегти пам’ятник.

Історія четверта. Шевченко і Хрущов

1947 року, по війні, пам’ятник мали б реставрувати, однак на заваді став тодішній секретар ЦК Компартії України Микита Хрущов. Історію про його "знайомство" з Шевченком у Полтаві розповів тодішній полтавський міський архітектор Лев Вайнгорт.

Чергова зупинка у спаленого Краєзнавчого музею...  Хрущов, обернувшись до розташованого перед музеєм пам'ятника Шевченку, просить мене роз'яснити, в якому стилі виконаний пам'ятник? 
Відповідаю:

 — У стилі конструктивізму, із залізобетону.

І розповідаю, що в 1925-1926 роках скульптор Іван Кавалерідзе створив цю композицію у вигляді скелястого кургану, з якого виростає могутня фігура Кобзаря.

Микита Сергійович зауважує, що це стиль футуризму. Я намагаюся пояснити, що футуризм 1920-х років відноситься до поезії. Адекватний стиль в архітектурі - конструктивізм. Хрущов звертає увагу всіх, як фашисти спотворили постать Шевченка і весь пам'ятник, а потім каже:

 — Цей пам'ятник незрозумілий народу. Його не слід реставрувати, а залишити як пам'ятник фашистського вандалізму.

І далі підкреслює:

 — Батько українського народу заслужив, щоб в Полтаві йому був поставлений новий пам'ятник з бронзи, наприклад такий, як в Києві. І, звертаючись до мене:

 — Ви подумайте, товариш архітектор, підберіть місце для нового пам'ятника, підготуйте умови конкурсу на створення пам'ятника Шевченку в Полтаві. А ми підкажемо уряду, щоб вам в цьому допомогли. 
Хтось сує мені записну книжку і олівець. Я спішно записую вказівки.
Всі схвально вигукують: "Правильно, Микито Сергійовичу! Слід створити в Полтаві новий, хороший бронзовий пам'ятник Шевченку!"

Але до нового пам'ятника справа не дійшла, однак, пам'ятаючи вказівку Першого Секретаря, місцеве начальство довго не дозволяло привести в порядок напівзруйнований пам'ятник Шевченку.

Полтавці пам'ятають, напевно, що навіть років через десять після війни, верхня частина пам'ятника була розбита. Замість руки стирчав оголений арматурний стрижень. Пошкоджена була голова монумента.
Тільки в кінці п'ятдесятих років, коли змінилися не тільки секретарі обкому, але навіть інструктори, один із нових керівників дав прочуханки міській владі за пошкоджений пам'ятник...

Історія п'ята. Як Шевченка в Полтаві ледь не демонтували

Уже в 1960-х роках, коли в СРСР розгорнулася боротьба з так званим формалізмом у мистецтві, в опалу потрапили і пам’ятники Кавалерідзе. Якщо до Артема на Донбасі питань не було через ідеологічне значення скульптури на вершині гори, то Шевченка в Сумах демонтували. Можна тільки уявити розпач 90-річного автора… Така ж доля могла спіткати і полтавський монумент, однак Кавалерідзе у відчаї пообіцяв виділити сто тисяч карбованців зі своїх заощаджень (це ще дореформенні карбованці) на ремонт та замінити бетонний постамент на бронзовий. Пам’ятник тоді таки відстояли і зберегли.

З тих пір до наших часів пам’ятник дійшов, на щастя, неушкодженим. Сподіваємося, таким же залишиться і в майбутньому.

Шевченко, пам'ятник

За темою:

Топ-5 за тиждень :








Виділіть помилку і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про помилку.