На той час ще діяли Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), які забороняли друкувати та видавати видання української мовою. Хоча імператор Микола II підписав "Маніфест 17 жовтня 1905 року", згідно з яким разом із іншими свободами оголошував також волю друку, однак ніхто тоді не наважувався видавати україномовні часописи без окремого на те дозволу. Винятком став лише "Хлібороб", який вийшов "явочним порядком" на кошти Лубенської української громади, повідомляють Новини Полтавщини.

На першій шпальті часопису зазначено дату - 12 грудня. Це пов’язано з тим, що в той час на східних українських землях місяці називали так: листопад – груднем, а грудень – студнем, що відповідало церковнослов’янським назвам.

Редакторами часопису були брати Шемети. Їх родина була досить заможною і мала певний соціальний статус. Окрім видання часопису, у їх власності була ткацько-суконна фабрика, цегельний завод, млин та маслобійня.

Газета мала шалену популярність. Тираж першого номера сягав 5 тисяч примірників, а п’ятого – вже 80 тисяч. Часопис закликав до політичних та економічних змін, передачі землі селянам, цивілізованих виборчих органів влади, 8-годинного робочого дня, відкриття українських шкіл. 

Втім, після виходу 5-го номера часопису, видання було заборонено місцевою адміністрацією.