Як зазначила сама майстриня, ця виставка – ретроспективна. В експозиції представлені понад 40 вузлових ляльок та ляльок-мотанок, які виготовлялися в різному віці – протягом багатьох років. Кожен твір тут – унікальний, має неповторне оздоблення та прикраси. Одна з ляльок має корсетку з тканини камуфльованого забарвлення, а на плечі – білого птаха.

Старий камуфляж мені передали з зоно АТО. Я з цієї тканини, старих рушничків та фрагментів своєї вишивки зробила ляльку. Тобто, під цим камуфляжем, яким зараз вкрита вся наша Україна – бо ми всі тим чи іншим чином воюємо, допомагаємо, співчуваємо, підтримуємо – пробивається наше  традиційне, незнищенне. Вишивка білим по білому, наші хрестики й мережки – тобто, ми будемо жити, все це переможемо. Лялька тримає дитинку і білого птаха, що символізує мир

– розповіла майстриня Наталія Свиридюк.

Практично всі ляльки оздоблені ручною вишивкою, намистинами та бісером, а також тканими та валяними виробами. Наталія Свиридюк зазначає, що більшість технологічних процесів виконувала сама. Утім, в деяких творах їй на певних етапах допомагали її колеги по творчому цеху.

Більшість ляльок створені за власними ескізами Наталії Олександрівни, деякі – відтворення старовинних ляльок, які були віднайдені по селам, є навіть роботи з ескізів відомих художників. Наприклад, одна з ляльок створена за ескізами Василя Кричевського.

Вони не розраховані на, власне, ляльку – скоріш, на велику сорочку. Я розрахувала так, щоб створити саме ляльку. Тож, всі візерунки тут точнісінько повторюють ескіз Василя Кричевського, намальований, до речі, на звичайному аркуші в клітинку. Кольори я теж підібрала відповідні до ескізу 

– пояснила майстриня.

Окрім, власне, ляльок, в експозиції виставки представлені давні світлини родини Свиридюк, вишивані рушники, сорочки та жіночий одяг. Багато експонатів відтворено зі слів респондентів, матеріали збиралися під час етнографічних експедицій Наталія Олександрівни.