Український науковець Сергій Кот писав, що це коштовна знахідка. Предмети з коштовних металів сумарно там важили понад 70 кг (20 кг – золота, 50 кг – срібла).

Найвідоміша знахідка — висока (48,5 см) позолочена срібна візантійська амфора з ручками у вигляді дельфінів вагою майже 8 кг.

Також там знайшли:

• 17 золотих і 19 срібних посудин візантійського, іранського й кочівницького походження;
• срібну тацю з дном, оздобленим величезною монограмою Христа;
• 69 візантійських золотих монет-солідів середини VII ст.;
• браслети, пряжки, накладки, наконечники;
• уламок шийної гривні, золоті персні (зокрема з монограмами засновників Великої Булгарії, ханів VII ст. Органи та Кубрата);
• сережку з підвіскою;
• золотий скіпетр (символ влади).

Texty пишуть, що полтавському губернаторові за скарб надіслали 45 тис. руб., половину з яких він мав віддати перещепинському сільському товариству, а другу — хлопчакам, які його знайшли. До речі, пізніше родину одного з тих хлопчаків розкуркулили в 1930-х.Така сама історія була з експонатами з кургану Куль-Оба в Ермітажі.

У статті на сайті музею сказано, що основну частину багатої колекції, якою «Император Николай I, был чрезвычайно доволен», зберігають саме там.

Також до російських музеїв відвезли найцінніші скіфські, словʼянські та давньоруські старожитності. Їх виявляли на Полтавщині, Чернігівщині, Київщині, Криму тощо. У другій половині XIX століття на території України був бум археологічних розкопок, а українські вчені іноді вмовляли російські музеї придбати пам’ятки.

До прикладу, меценат Богдан Ханенко свого часу безуспішно переконував музейників Ермітажу купити прямокутну золоту платівку, прикрашену смарагдом, яку знайшли на Полтавщині. Памʼятку не купили і вона безслідно зникла.

Тисячі українських знахідок та експонатів сьогодні лишаються під контролем російських музеїв, щоб свідчити про тривалу історію. Шлях до їхнього повернення обіцяє бути довгим, адже й під час нинішньої війни окупанти вивозять експонати з українських міст.