22 липня 1819 року традиційно вважають днем першої постановки «Наталки Полтавки» Івана Котляревського на сцені Полтавського театру. Хоча документального підтвердження саме цієї дати не знайдено, більшість дослідників сходяться на думці, що прем'єра відбулася саме влітку 1819 року. Ця постановка відкрила нову сторінку в історії українського театру – пише Український інститут національної пам'яті.
На початку ХІХ століття українська професійна драматургія лише формувалася. На сценах переважали російські та європейські п'єси. Саме тому поява «Наталки Полтавки» стала справжнім культурним проривом.
Іван Котляревський, уже відомий як автор «Енеїди», у 1818 році очолив Полтавський вільний театр. Для його трупи він написав «Наталку Полтавку». Нова п'єса принципово відрізнялася від тогочасного репертуару: вона не наслідувала чужих сюжетів, а спиралася на український побут, народну пісню, живу розмовну мову та характери звичайних людей.
Історія Наталки – дочки вдови Терпилихи, яка попри життєві труднощі залишається вірною своєму коханому Петрові, – виявилася близькою тисячам глядачів. Простий сюжет, щирі діалоги, народний гумор і пісні створили твір, у якому український глядач уперше побачив на професійній сцені настільки живі й переконливі образи власного повсякденного життя.
Особливу роль у становленні вистави відіграв Полтавський театр. Саме тут працював видатний актор Михайло Щепкін, а роль Наталки виконала Тетяна Пряженківська. Існує театральна легенда, що, коли на початку 1818-го провідні актори Харківського театру переїхали до Полтави, у Пряженківську палко закохався Іван Котляревський. Під впливом почуттів він написав «Наталку Полтавку».
Уже за кілька років «Наталка Полтавка» вийшла далеко за межі Полтави. У 1821 році п'єсу з великим успіхом поставили на сцені Харківського театру. Сучасники згадували, що вистава незмінно збирала повні зали, а жарт того часу звучав так: якщо театр не має зборів, достатньо поставити «Наталку Полтавку», і буде аншлаг. Пісні з вистави співали на вулицях, а рукописні копії п'єси передавали з рук у руки, адже друком вона з'явилася лише 1838 року в харківському «Українському альманасі», упорядкованому Ізмаїлом Срезневським.
Наприкінці ХІХ століття твір отримав нове сценічне життя. У 1889 році Микола Лисенко створив однойменну оперу, зберігши драматургічну основу Котляревського та поєднавши її з українською народною музичною традицією. Прем'єра в Одесі відкрила новий етап сценічної історії твору вже як одного з найвизначніших творів українського оперного мистецтва.
Протягом понад двох століть «Наталка Полтавка» не сходить зі сцени. Її ставили в Києві, Харкові, Львові та багатьох інших містах, екранізували, адаптували для радіо й телебачення. У різні історичні періоди, коли українська культура зазнавала утисків, ця п'єса ставала формою культурного спротиву, допомагаючи зберігати українську мову, традиції та національну пам'ять.
Сьогодні режисери пропонують нові прочитання класичного твору, однак незмінним залишається головне: «Наталка Полтавка» – це історія про людську гідність, вірність, любов і право бути собою. Саме тому вона й досі знаходить відгук у глядачів.
Додаток для Android
