Учора, 28 листопада о 9:00 Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета біля входу до Свято-Успенського кафедрального собору зустріли вихованці недільної школи "Джерело", яка діє при Свято-Успенському соборі. Патріарх Філарет очолив Божественну Літургію, в якій йому співслужили священики високих санів із Полтавської, Кіровоградської, Черкаської та Волинської областей.
По завершенні богослужіння Патріарх Філарет нагородив найвищою церковною нагородою – орденом Христа Спасителя – за особистий вагомий внесок у справу спорудження шедевру сучасного українського бароко, іконостасу Свято-Успенського кафедрального собору Полтави голову Полтавської обласної державної адміністрації Валерія Головка.
До речі, днями його прикрасив тризуб.
Також були вручені церковні ордени та благословенні патріарші грамоти благодійникам Свято-Успенського кафедрального собору, а медалі "За жертовність і любов до України" отримали з рук патріарха волонтери ГО "Команда небайдужих".
Святійший Патріарх освятив полтавський "Будиночок Святого Миколая", який працюватиме від сьогоднішнього дня поблизу Свято-Успенського собору.
Ввечері, під час урочистої академії в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Гоголя, відбулося традиційне вручення єпархіальної премії імені преподобного Паїсія Величковського. Цього року лауреатами премії стали: Бабенко Людмила Леонідівна в номінації "Наука", Головко Валерій Анатолійович в номінації "Громадська діяльність і благодійність", Ковалевич Орися Василівна отримала премію в номінації "Духовне відродження", Петушинська Юлія Віталіївна стала преміантом у номінації "Мистецтво", в номінації "Література" премію отримав Чернявський Володимир Семенович.
Також церковними медалями "За жертовність і любов до України" Патріарх Філарет нагородив (посмертно) воїнів, які віддали життя, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет нашої держави на сході України:
- Василенка Романа Леонідовича,
- Ярешка Андрія Григоровича,
- Кабушку Мирослава Олексійовича,
- Лесняка Дениса Ігоровича,
- Гончарова Олександра Івановича,
- Литовченка В’ячеслава Григорійовича,
- Городька Олега Вікторовича.
Нагороди отримали рідні та близькі загиблих українських захисників.
Перед присутніми виступив Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Міський голова Олександр Мамай вручив йому за самовіддану працю, активну громадянську позицію, відданість територіальній громаді міста, мужність і патріотизм, вагомий особистий внесок у відродження духовності Відзнаку міського голови ІІІ ступеню.
Паїсій Величковський з діда-прадіда полтавець, він 17 років прожив на святій для православних горі Афон, де почав будувати скит, котрий за кілька років нараховував уже 64 ченці. Цей монастир - Іллінський козачий скит - існує і донині, жили там українці, які шукали духовної досконалості. На Афоні теж була своєрідна боротьба між представниками різних національностей, але Іллінський скит Величковського вніс мир і взаємоповагу в цю релігійну спільноту. У наших планах - перекласти лимтування і твори цього видатного діяча
- розповів Владика Федір у своєму виступі.
Небесним він переміг земне, і цим самим дає нам приклад, що всі ми повинні йти цим шляхом: обрати в житті перевагу духовного над земним. Це значить, насамперед, на перше місце ставити любов – любов до Бога, любов до ближнього, ставити на перше місце правду. І тоді духовне буде панувати над тілесним, небесне пануватиме над земним
- сказав після того Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
А ось найцікавіші фрагменти з подальшого виступу очільника Української православної церкви Київського патріархату.
Про віру в Бога і доброчинність
Ми повинні покладати надію на Бога, надію Божественної благодаті, але працювати треба багато. Як казав Апостол Павло - "Благодаттю Божою я став таким, як я є – одним з апостолів, але потрудився я більше за них". Тому і ми, покладаючи надію на Бога, повинні працювати, кожен на своєму місці, але, працюючи, ставити на перше місце духовні цінності – правду, любов, смирення і інші християнські чесноти.
Про війну в Україні
Ми захищаємо правду. Наша правда полягає в тому, що ми миролюбиві - не ми напали, а на нас напали. Переможе той, хто з правдою і з Богом, адже він непереможний. Згадаймо Другу світову війну: сила була на боці Гітлера, а правда - на нашому боці. І правда перемогла, а агресор закінчив тим, що застрелив сам себе.
Про зовнішнього і внутрішнього ворога
Зовнішнього ворога ми вже майже перемогли, бо він сам уже не вірить в свою перемогу. Тепер же він хоче, щоб Україна сама себе знесилювала - боротьбою за владу, політичною боротьбою. І тому політики мають боротися, але не між собою, а, насамперед, за збереження держави, адже в іншому випадку ми знову опинимося в неволі.
Про розділення православ'я в Україні на Київський і Московський патріархати
Агресори розділили нашу церкву і протиставили Київський патріархат Московському. Але ж ми всі належимо до православ'я в Україні. Та причина розколу в тому, що Москва провела Харківський Собор (1992 року Священний синод Російської православної церкви доручив скликання собору в Харкові, де Філарета, який закликав до автокефалії, було відсторонено від влади в УПЦ, але того ж року він створив УПЦ Київського патріархату - авт.) і розділила церкву, щоб використовувати її в своїх намірах. Якби не було цього, то не було б підгрунтя для нинішньої агресії. А якби не було Київського патріархату, то тут уже би панував Путін. Тому завдання церкви - повна незалежність православ'я в Україні, об'єднання в єдину помісну православну церкву.
Про боротьбу за владу й амбіції політиків
Коли йде внутрішня боротьба за владу, потрібно пам'ятати, чим це може закінчитися. Можливо, збережи Україна свою державність у 1920-х роках, то в ній би не виникло Голодомору. Тому треба приховати свої амбіції, подолати зовнішнього ворога і внутрішнього - корупцію - боротьба з яким тільки почалася.
Про взаємовідносини з Московським патріархатом
Ми проти розпалювання ворожнечі з духовенством, єпископатом і віруючими Московського патріархату. Ворога не треба ненавидіти, а треба любити, щоб потім із ним об'єднатися.
У Московському патріархаті є єпископи, духовенство і віруючі, які беруть участь у допомозі українським військовим, але їхнє керівництво говорить неправду, стверджуючи, що насправді на Сході триває громадянська війна. При врученні нагород Героя України у Верховній Раді, коли пам'ять бійців ушановували вставанням, митрополит Онуфрій (голова УПЦ МП - авт.) залишився сидіти і своїм архієреям заборонив вставати. А журналістам сказав, що не можна шанувати вбивць (пізніше церковник пояснив, що це був такий протест, а точна цитата звучала так: "Ми не хочемо, щоб війна тривала на нашій землі. Ми не хочемо, щоб люди вбивали один одного" - авт.). Народ це бачить і не хоче бути в такій церкві, переходячи до громад Київського патріархату. Таким чином Господь створює умови, аби ми об'єдналися в одну помісну православну церкву.
Про православ'я і державу
Єдина православна церква - це буде могутня духовна основа держави і така держава буде непереможною. Ми повинні покладати свої сподівання на благодать і допомогу Божу, але мусимо працювати й самі. Маємо поклалати на перше місце свою віру і сподівання, але й працювати в поті чола, кожен на своєму місці.
Про об'єднання українців
Господь допустив цю війну, щоб українці, які всю свою історію були роз'єднані, об'єдналися внаслідок цієї війни. Зараз на фронті воюють бійці з усіх куточків України, піднявся волонтерський рух - хіба це не об'єднання?
На заході виступили колективи, які спеціально приїхали з Києва: хор хлопчиків Національної музичної академії України, Національна заслужена капела бандуристів ім. Г.І. Майбороди. На завершення урочистої академії увесь зал, разом із капелою бандуристів, заспівав пісню Тараса Петриненка "Боже, Україну збережи!"
Додаток для Android
