У Полтаві відкрилася виставка "Жінки Полтавщини. Війна і долі"

Ця виставка розповідає  про жінок Полтавщини, які боронили свою Батьківщину у роки Другої світової війни та охороняють спокій держави зараз в АТО

 — сказав  Андрій Пушкарьов, завідувач Полтавського музею авіації та космонавтики на правах відділу полтавського краєзнавчого музею ім. Василя Кричевського.

Матеріали, представлені в експозиції – це доказ того, що жінки на фронті - зовсім не слабка стать.

До війни 1941-45 років жінки в лавах Червоної Армії не служили. Проте, одразу після її початку стало очевидно, що без жінок на фронті не обійтися. Першими на службу стали жінки – медичні працівники, потім жінки-зв'язківці (телефоністки, радистки), а поступово жінки оволоділи багатьма чоловічими військовими спеціальностями. Так, 25 відсотків із-поміж бійців протиповітряної оборони - були саме жінки. Найвідоміший авіаційний підрозділ, який залишався суто жіночим протягом усієї війни, це 46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний Таманський полк

– розповіла науковий співробітник музею Ірина Писаренко.

Льотчиць із цього полку називали "нічними відьмами". Хоча вони й літали на легких не надто потужних чотирикрилих машинах, що розвивали максимальну швидкість лише у 120 км/годину, але їхні бомбові операції були настільки вдалими, що німці їх надзвичайно боялися, давши льотчицям таке прізвисько. Втім, колеги-чоловіки не приховували свого дещо зверхнього ставлення до льотчиць, прозвавши 46-й авіаполк "Дунчин полк" – командиром полку була Євдокія (Дуня) Бершанська.

До складу цього авіаполку за власним бажанням увійшла уродженка Лубен Наталія Федорівна Меклін (Кравцова) (1922-2005), яка за успішну бойову роботу була відзначена званням Героя Радянського Союзу, вісьмома орденами, дванадцятьма медалями та іншими нагородами. Протягом війни, за період з травня 1942 року по травень 1945-го Наталія Меклін здійснила 980 вильотів, із яких 840 – бойові. Після війни Наталія Меклін – військовий перекладач, письменниця, автор багатьох нарисів, статей, повістей та оповідань, в яких більше розповідала про погляд на війну зсередини жіночими очима. В експозиції представлені світлини Наталії Федорівни, її документи - військовий квиток, листок бойових вильотів.

Протягом 1941-45 років у складі Червоної Армії, за найскромнішими підрахунками, було близько мільйона жінок, а із врахуванням партизанського руху та підпільної роботи – навіть понад два з половиною мільйони. З них 200 тисяч були відзначені державними нагородами, 90 стали Героями Радянського Союзу, тобто отримали найвище на той час звання. 200 жінок отримали нагороду найвищої відзнаки солдатської звитяги – Орден Слави, з них четверо жінок стали повними кавалерами цього ордену. І якраз одна з тих, хто отримав цей орден із врученням Золотої Зірки, є й Наталія Меклін

– пояснила Ірина Писаренко.

Другий стенд розповідає про ще одну полтавську військову льотчицю часів другої світової війни, уродженку села Терешки Катерину Андріївну Олійник (1916-1982), яка на початок війни вже була професійною льотчицею – у 1937-40 роках навчалася у Тамбовській льотній школі, до 1943 року служила як пілот-інструктор 213-го харківського авіазагону спецзастосування, 15-ї, 17-ї та 24-ї навчальних авіаескадрилій. По війні працювала у Цивільному повітряному флоті, льотну роботу завершила в 1957 році. Загальна довжина нальотів жінки-пілота склала 500 тисяч кілометрів. За бойові заслуги Катерина Олійник відзначена дев'ятьма медалями, була членом комітету ветеранів. Донька льотчиці Тетяна Литовченко передала на тимчасове зберігання до фондів музею частину документів (зокрема, посвідчення до нагород), світлини, листівки книги з особистого архіву, деякі з них представлені на виставці.

Наразі понад двадцять тисяч жінок проходять службу в ЗСУ, з них тільки 2700 осіб — на посадах офіцерського складу. Решта – на посадах рядового, сержантського і старшинського складу. Це військові зв'язківці, оператори, навіть снайпери, зенітники, навідники БМП – майже на всіх посадах, нарівні з чоловіками. Також жінки-військовослужбовці проходили службу в миротворчих місіях ООН і показали себе з найкращого боку. З власного досвіду можу сказати, що жінки більш сумлінно ставляться до виконання своїх службових обов'язків

– зазначив т.в.о. заступника військового комісара по роботі з особовим складом та громадськістю Полтавської області майор Сергій Шкурупій.

Серед експонатів виставки є також сучасні світлини, зроблені в зоні АТО, і на деяких з них – ще одна героїня заходу, військовослужбовець ЗСУ,  офіцер відділу по роботі з особовим складом Наталія Драч, яка народилася в родині військовослужбовця, проте не одразу обрала для себе такий професійний напрямок.

Я працювала вихователем у дитячому садочку. Але в моєму житті сталася трагедія – померла моя власна дитина і я зрозуміла, що більше просто не зможу працювати з дітьми. Тоді піднялося питання подальшої професії й за порадами подруг у 1993 році я почала свій військовий шлях. Знаєте, мені дуже це сподобалось: я люблю дисципліну, люблю коли мене цінують, тож я вирішила залишитись на військовій службі. Вже 24-й рік, як я в армії

– розповіла молодший лейтенант Наталія Драч.

За словами Наталії, вона звільнилася зі Збройних Сил у 2013 році, але з початком бойових дій на Сході України вирішила, що її військовий досвід стане в нагоді для України та записалася добровольцем у 16-й окремий батальйон тероборони (зараз 16-й ОМПБ "Полтава").

Спочатку було захоплення Криму, потім почались обстріли, а у мене вдома двоє дітей – на той час 12-ти та 20-ти років. І я зрозуміла, що не зможу бути вдома: якщо мене не буде там, де розпочинається війна, якщо я не поїду туди і не закрию своїх дітей, війна прийде до нас сюди. Це був мій перший мотив: як матері захистити своїх дітей

– сказала Наталія Драч.
За словами жінки-військової, інші члени батальйону зустріли її присутність схвально, адже вона мала на той час 20-річний військовий досвід і їй не доводилось стикатись зі зверхнім ставленням чи недовірою.

Наталія вважає, що жінки більш морально стійкі, тому легше чоловіків переносять важкі умови армії, фізичну підготовку та самопідготовку, а також менш схильні до стресових розладів.

Коли жінка повертається додому, в неї повно роботи: діти, їх навчання, харчування, домашній побут. Просто ніколи впадати в стресові розлади та роздумувати над власними проблемами. Поплакала вночі у подушку, а вдень – родинні клопоти

– пояснила жінка-військовослужбовець.

Виставка "Жінки Полтавщини. Війна і долі" експонуватиметься у полтавському музеї авіації та космонавтики на Першотравневому проспекті, 16 до 14 березня.