Презентація "антисовкової" вистави розпочнеться з Полтави

Вистава містить багато шарів та сенсів, прихованих за роздратованими, а іноді ніжними діалогами старого емігранта і молодої американки.

Постановник Максим Голенко визнає, що п'єса "сидяча", і що одним із найважливіших завдань було внесення драйву, ексцентрики, «щоб дія кипіла».

 Для театральної компанії «Ампулка» «Homo Soveticus» — перша власна вистава, хоча сам Бондаренко має великий досвід роботи із театрами, привозив до України відомі спектаклі Романа Віктюка, Євгена Гришковця, театру «Ленком» та інших.

П'єсу для постановки йому віддав сам Віктор Шендерович.

Можна сказати, Шендерович наполегливо, приперши до стінки, рекомендував мені взяти його п'єсу та поставити в Україні. Ми тоді з Максом робили «Афродизіак» у київському цирку — з тиграми, левами і купою людей. Отримавши від Шендеровича текст, я зрозумів, що Максим повинен його ставити,

— згадує продюсер.

Півроку міркували, ліпили «скелети» вистави, художник Леся Головач поступово робила декорації і коли справа дійшла до вибору акторів, продюсер вже знав, що Гольдінера повинен грати актор Харківського театру ляльок ім. Афанасьєва В'ячеслав Гіндін. А  Джейн Уотсон краще за усіх зіграє актриса Ольга Жуковцова з Дніпра. Українцям вона відома за роллю помічниці міністра закордонних справ у серіалі «Слуга народу» та зйомках в інших проектах 95 кварталу.

Я на 250% щасливий, що ми її знайшли. Вона талант, трудяга, репетирувала на нашій базі у Харкові по шість, по дванадцять годин на день, встигаючи при цьому зніматися у Києві та приїжджати до сім'ї в Дніпро,

— розповів Бондаренко.

На репетиції пішло менше місяця, розповідає продюсер. До роботи залучили музикантів із харківської групи SHKLO — вони писали та виконували для вистави музику, грали невеликі ролі та створювали всі шумові ефекти.

Багато хто з самих музикантів отримали театральну освіту, тож зізнаються, що вистава стала для них «віддушиною у щільній музичній роботі».

Усього команда «Homo Soveticus» провела 16 надзвичайно насичених репетицій, намагаючись встигнути зробити й спробувати якомога більше.

Недержавний театр не може собі дозволити репетирувати півроку, а інвестор більше за усіх зацікавлений у тому, щоб глядач сприйняв постановку. Нормальний не-радянський підхід. І вистава якраз про це — позбавлення від «совка».

  Ольга Жуковцова теж вбачає у виставі щось більше, ніж глузування над типом мислення «homo soveticus».

Вважаю, що любов старшого покоління до Радянського Союзу — це любов до юності. Ось поміркуйте, відправили студентів-фізиків до колгоспу збирати картоплю, за нинішніми мірками — дикість. Але я думаю, що вони там знаходили собі драйв — співали під гітару, танцювали, просто ловили кайф від життя. І ця ностальгія — просто сумування за тим кайфом 

 — каже Ольга Жуковцова.

У виставі режисерові та акторам вдається відступити від штампів, яких може очікувати публіка: «старий мудрий єврей», «молода безсердечна американка», «туга за СРСР — дурість», «із Радянського Союзу бігли ідейні антирадянщики».

Під час репетицій усі в команді брали участь у створенні вистави, змінювали текст п'єси, актуалізуючи його.

Там був такий діалог: «Ви що, за Путіна?» — «Так, тому що так їм і треба». Фраза гостра, зі шпилькою, але у нашому сьогоднішньому контексті це ім'я не потрібно, недоречно на сцені, — пояснює Гіндін. — Те ж саме і з Кобзоном — він теж є в п'єсі, але ми його замінили. Ми їх прибрали не тому що «давайте заборонимо», а просто це вже «не в тему», несмачно. Театр — явище сьогоднішнього дня. Навіть якщо він про давно минулі часи, ми не хочемо робити так, як робили у 1970-х.

Гастрольний тур розпочнеться саме з Полтави, спектакль пройде 16 жовтня о 19:00 в театрі ім. Гоголя (вул. Соборності, 23), а потім «Homo Soveticus» відправиться далі Лівобережжям - Дніпро, Київ і Харків.