Вчені відтворили вигляд шаманки, яка жила понад 4 тисячі років тому на Полтавщині

Археологи комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам'яток археології» створили оцифровану реконструкцію справжньої шаманки доби ранньої бронзи (ІІІ тис. до н.е.).

Це стало результатом археологічних розкопок у Гребінці з 2007 року, а нині диджиталізовано у 3-D моделі.

Майже знищений курган у Гребінці

Отже, дослідники з’ясували, що шаманка, що жила на Полтавщині, у Гребінці, - це жінка віком 25-30 років, зростом 154-158 см, з фізично добре розвиненим тілом. Жінку поховали під рештками кургану в місті Гребінка з багатим і виразним реманентом ритуального змісту.

«Вказані знахідки у похованні, їх розташування та контекст, дали змогу визначити цей інвентар як предмети шаманського застосування та символи високого соціального стану, а саму небіжчицю – ідентифікувати як служницю культу, шаманку, знахарку, представницю високої соціальної касти тогочасних катакомбних племен», - йдеться в дослідженні.

Зуб у складі намиста та перевернутий горщик поруч

Так, у стародавніх культурах шамани нерідко (якщо не завжди) поєднували у собі функції як чаклунів, що спілкувалися з племінними духами, так і цілителів, стародавніх лікарів та знахарів. Про досить високий рівень, зокрема, «стоматологічної майстерності» нашої героїні свідчить людський зуб у складі її намиста: найімовірніше цілителька вирвала його у свого одноплемінника, позбавивши його таким чином сильного болю, який спричиняла надзвичайно рідкісна на той час хвороба - карієс. Цей зуб став її «лікарським трофеєм» у намисті.

Сама небіжчиця була лежала в могилі приблизно у тій же позі, в якій ховали померлих її одноплемінники. Але все ж таки, як було помічено археологами, її кістки мали  дещо штучне розташування, і були «викладені» у наближеній до «правильної» анатомічної пози. Ймовірно поховання вже відбувалося тоді, коли плоті на кістках вже не було.

Намисто з зубом

Такий спосіб погребіння схожий з традиціями монахів Тибету, коли тіло померлого спочатку лишали в горах, де від дії тварин, птахів та комах від тіла лишалися самі кістки. Це може бути пояснено, зокрема, і тим, що згідно тогочасних вірувань душа людини знаходиться у кістках, і таким чином померлому полегшується процес вивільнення душі. 

Ще одним фактором, що окреслює приналежність небіжчиці до касти жерців, було положення горщика поруч із нею: він знаходився у незвичному місці для поховань тих часів - у ногах, і був перевернутий. У багатьох давніх народів перевернуті догори дном посудини, сам ритуал перевертання, ототожнювались з потойбічним світом, переходом у засвіти. За слов’янськими етнографічними даними таким чином наші пращури «визначали» чи «мітили» відьму чи відьмака. 

Бубон та палиця-калаталка

Найбільш виразно шаманська риса нашої небіжчиці вимальовувалася знахідкою решток бубна та палиці-калаталки поряд. Всередині бубна було знайдено рештки органічної речовини, яка дослідниками ототожнюється із залишками ароматичних речовин для обкурювання, чи навіть психотропними речовинами, за допомогою яких шамани часто входили в транс.

Проєкт науковців «Центру охорони та досліджень пам'яток археології» створений  у віртуальній, доповненій та тривимірній реальності «ViRтуальність забутих предків: імерсивний світ шаманського поховання бронзової доби». У 2007 році археологи Центру дослідили майже знищений курган поблизу міста Гребінка на Полтавщині. Саме там було виявлено ряд захоронень катакомбної історико-культурної спільноти, серед яких – поховання молодої жінки.

«Наша мета — зробити історико-культурну спадщину доступнішою та цікавою для сучасних українців. Наша ідея — змусити стародавні артефакти та комплекси, які прочекали у землі понад 4000 років, говорити з молодими аудиторіями зрозумілою та сучасною мовою, посилити у громад усвідомлення потреби в збереженні їхніх археологічних пам’яток, культурного, творчого, рекреаційного та туристичного потенціалу», зазначили автори. 

Зануритися у віртуальність бронзової доби можна тут.

Презентація проєкту запланована на 6-го жовтня о 17:00 у дворику Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

Автор: Олеся Данилова

Центр охорони та досліджень пам'яток археології