12 вересня 2024 р. ВРП звільнила 64-річного суддю за «поведінку, що порочить звання судді» (п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції). Підставою, зокрема, було втручання у дві справи про керування в нетверезому стані, одна з яких стосувалася його сина.
Гальонкін послідовно оскаржував рішення у Полтавському ОА-суді, Касаційному адмінсуді та Великій Палаті ВС, але всюди отримував відмови.
13 травня 2025 р. Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду остаточно відмовив у позові, не знайшовши процедурних порушень з боку ВРП.
Аргументи сторін
-
Позивач стверджував, що ВРП порушила процедуру, не відклала розгляд через його хворобу та не дала бути присутнім на засіданні.
-
ВРП наполягала: діяла в межах повноважень, рішення ухвалено легітимно та підписане всіма членами.
Вердикт Верховного Суду означає, що звільнення Гальонкіна остаточно набуло сили, а його вимоги про поновлення та компенсацію заробітку за «вимушений прогул» визнані безпідставними.
