Додаток для Android
10:59 07.11. 2017
Колеги жартують. Так починала "ЮТА". ВІДЕО
24 роки тому, в листопаді 1993-го розпочала роботу "ЮТА-ТВ" (Юнацька Телевізійна Агенція) - перша у Полтаві недержавна телерадіокомпанія. Це був величезний прорив у полтавському медіа-просторі.
Незалежність України, вітер змін та дух свободи стали передумовами появи нового телебачення — приватного.
Засновником та генеральним директором телеканалу "ЮТА" був Георгій Чечик. Він багато років працював на Півночі СРСР, а коли повернувся до Полтави, власні заощадження вирішив вкласти у медіа-проект. Для багатьох полтавських журналістів світ телебачення на той час був новим і невідомим. Працювали - та одночасно вчилися робити програми.
"ЮТА" працювала майже десять років, а закрилася через трагічну загибель керівника проекту. Директор і власник компанії загинув третього березня 2004 року в автомобільній катастрофі на трасі Полтава-Київ. ДТП сталася о 6:10 ранку в районі села Велика Круча Пирятинського району.
Цей міні-фільм — ностальгія, але не тільки. "ЮТА" і Георгій Чечик дали старт багатьом теле- та радіопрофесіоналам, які потім розлетілися по всьому світу. Багато мають бути вдячними Чечику за старт професійної діяльності
— написав у соцмережі відомий полтавський телевізійник Олександр Усачов.
"Обличчям" каналу тривалий час була дикторка Ольга Ємельянова. Після роботи на "ЮТІ" вона так і не змогла працевлаштуватися на інших полтавських телеканалах.
Всі мої спроби працевлаштуватися диктором на інших каналах після "ЮТИ" не мали успіху. В кулуарах мені казали, що я - "обличчя" "ЮТИ", тому шлях на "Лтаву" або "Місто" мені було закрито. Довелося йти працювати у "Жовту газету", до рекламного відділу. Виданню Віктора Чубенка віддала десять років життя, і не шкодую про це. Хоча реклама — це був абсолютно новий для мене досвід
— зізналася Ольга Ємельянова.
Наступного року "ютівці" планують зібратися разом, аби відсвяткувати 25-річчя створення телеканалу.
У нас на телебаченні був чудовий, дружній колектив. Ми і зараз із багатьма колегами спілкуємося, підтримуємо зв'язок, хоча життя розкидало людей по різних містах і країнах. Щодня йшли на роботу, як на свято. А Григорій Чечик для всіх нас був, як другий батько — строгий, але справедливий. Він до останнього боровся за канал, за людей — попри всі перешкоди
— згадує Ольга Ємельянова.
