16:33 15.01

Хлопчик із Донецька: Хочу автомат, що світиться, щоб убивати ворогів, які лякають дітей. ФОТО

Головний поліціянт області Олег Бех зустрівся із родинами переселенців із зони АТО.

Начальник Головного управління Національної поліції Олег Бех зустрівся із родинами переселенців, подарував їм солодощі і організував концерт, який провів народний артист Герман Юрченко. 27 дітей отримали солодкі подарунки.

У першому ряду актової зали серед інших сидів хлопчик років семи. Артур Моісеєнко - з Донецька. З мамою, старшою сестрою Кариною і вітчимом Андрієм вони переїхали до Полтави, рятуючись від обстрілів. Саме тут маленький переселенець пішов у перший клас школи №12.

Хлопчик ділиться:

Дуже люблю українську мову і математику, у мене добре виходить!

З Артурчиком на урочистості прийшла його названа бабуся Тамара Іванівна. Вона розповіла: її онук Андрій взяв жінку з двома дітьми, батько яких покинув родину. Позиція молодого чоловіка була непохитною: від війни сім’я має переїхати тільки на територію України, хоча у них була можливість влаштуватися у Росії.

Маленький Артур говорить, що дуже любить свою старшу на два роки сестру, хоча іноді вони сваряться. На його думку, вона слабка, тому що плакала, чуючи розриви снарядів. Натомість хлопчик – ні:

Коли нас перший раз бомбили, це було на вулиці. Я упав на дорогу і так кричав, що нічого не чув. Але не плакав.

Сьогодні Артурчик має мрію - іграшковий автомат, що світиться. Із ним він буде убивати ворогів, "тому що не можна лякати дітей". Хто є цими ворогами - хлопчик не уточнює. А от його названа бабуся з сумом констатує: по мирним мешканцям Донецька влучали як сепаратисти, так і українські військові:

У мене будинок на вулиці Спартака поблизу Донецького аеропорту. Снаряд досі в городі лежить… Сестра каже, мародерів ніби не було, як і в квартирі, яка належить дітям. Ви знаєте, я вірю, що ми скоро повернемося до Донецька!

До трагічних подій 77-річна донеччанка працювала двірником, бо пенсії на прожиття не вистачало. У Полтаві родині з дітьми доводиться винаймати квартиру на Подолі, яка нещодавно подорожчала майже до 4 тисяч гривень. Це - великі гроші для переселенців, бідкається жінка. Аби прокормити родину, її онук поїхав на заробітки до Києва. Їй, як віруючій людині, допомагають у церковних громадах - час від часу дають продуктові талони, за якими можна безкоштовно скупитися в одній із торгівельних мереж. Тим часом Артурчик потребує нового зимового взуття: старе зіпсувалося настільки, що непосида постійно бігає на вулиці із мокрими ногами. Бабуся переживає - дитина може застудитися.

Анна СОЛТОВСЬКА

переселенці, війна, АТО, поліція, Бех