Ходіння по муках по-полтавськи

45-річна полтавка Алла Гонтарь, інвалід І групи, не може отримати інвалідний візок, наданий їй державою, через те, що не має на руках оновленого паспорта громадянки України.

Вся справа у тому, що паспорт передали для вклеювання фотокартки в Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), утім, фото жінки не підходить чиновникам паспортного столу.

Через важку хворобу Алла не тільки не виходить з дому, але навіть не може самостійно піднятися з ліжка.

За нею доглядає її чоловік Сергій – за це держава платить йому "аж" 28 гривень на місяць.

Разом з пенсією по інвалідності Алли дохід родини складає близько 1600 гривень на місяць.

Щоб мати засоби до існування та полегшити самопочуття жінки, родина виїхала в сільський будинок за межами Полтави – у Патлаївку, де тривають невеличке господарство – тим і живуть. Бо практично усі кошти витрачають на медикаменти та лікування.

Я, фактично, лежача хвора – не можу самостійно пересуватися та обслуговувати себе.  Кожного разу, коли потрібно їхати в ЦНАП, для мене це – великий клопіт. І коли мене щоразу "футболять", у мене погіршується стан. Минулого візиту спровокували гіпертонічну кризу – довелося викликати "швидку", бо навіть ліки не допомагали. Їм не подобаються мої фотографі – вже чотири рази ми привозили, і всі не такі. Викликали професійного фотографа, робили світлини в ательє – не беруть. То в мене очі не такі, то обличчя не таке… Так і паспорт же ми здали – я через це не можу отримати інвалідний візок, бо від мене вимагають документ. Відносяться, як до пустого місця

– розповіла Алла Гонтар.

Зі сльозами на очах жінка каже, що за роки хвороби дуже змінилася – набрала кілька десятків зайвої ваги, має хворобливий колір обличчя. Припускає, що співробітники ЦНАПу не вірять, що вона – та сама особа, чиє фото вклеєне було в її паспорті раніше.

За словами Алли, в ЦНАПі їй дали номер телефону співробітниці відділення Державної міграційної служби і запропонували самостійно звернутися та дізнатися про ситуацію з паспортом. Зателефонувавши, Алла почула різку відповідь – мовляв, яке право вона має телефонувати, коли фотографія буде вклеєна, їй про це повідомлять.

Заступник начальника Київського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Полтава Наталія Тіняєва, з якою спілкувалася телефоном Алла Гонтарь, пояснила, що вона не приймає рішення по кожному окремому моменту роботи. І вклеювання фотокартки в паспорт має тривати максимум п'ять робочих днів, тож чиновниця не знає, чому жінка-інвалід другий місяць не могла отримати свій документ громадянки України на руки.

Ми з людьми напряму не спілкуємося – виключно через адміністратора Центру надання адміністративних послуг. Ми через них роз'яснюємо щодо вимог до фотографій на документи. Навіть немовлят фотографують відповідно до вимог – щоб очі дивилися в кадр, обличчя має бути повернуто в анфас

– прокоментувала ситуацію заступник начальника Київського районного відділу Державної міграційної служби України в Полтаві Наталія Тіняєва.

Наталія Тіняєва пояснила нам, що відділення міграційної служби працює виключно в межах чинного законодавства та чітко дотримується вимог, які встановлені до фотокарток  на документи. Фото має бути встановленого розміру, на рівному фоні, з чіткими пропорціями.

Керівника ЦНАПу нам застати на місці не вдалося. Утім, один зі співробітників пояснив, що вони приймали фотографії, передавали у районне відділення ДМСУ, а звідти три рази отримували відмову.

В ЦНАПі розуміють важкість ситуації – що Алла важкохвора, але нічого не можуть вдіяти, адже рішення приймається безпосередньо в Київському районному відділенні ДМСУ. Тож пояснити причину такої ситуації не можуть.

А поки триває бюрократична тяганина, страждає Алла та її родина – окрім витрат на друк фотокарток, які не подобаються чиновникам, візити відбирають ще й немало часу, а в родині маленька дитина – онука Алли.

На щастя, під увагою журналістів жінці повернули паспорт, хоч і без нової фотокартки.

У відділі соціальної допомоги Київського райвиконкому погодилися надати для тимчасового використання інвалідний візок, прийнявши копію паспорта без вклеєної фотографії.

Але чи це велика розрада з огляду на те, скільки нервів і здоров'я потребує від хворої людини вирішення "простих" бюрократичних питань?

Я ніде не буваю, паспорт використовую лише для того, щоб отримати лікування та от ще візок

 –  каже Алла.

Наразі в міграційній службі "завернули" чергову фотографію жінки – за словами Алли Гонтар, тепер чиновникам не сподобався розмір обличчя на світлині...