За смертельний укол суд стягнув із кременчуцької лікарні 100 тисяч гривень

 Днями суддя Автозаводського районного суду Кременчука Жанна Кривич розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Марії Я. до Кременчуцької Першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, пише Кg.ua.

Як стало відомо у суді, в квітні 2017 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вироком Автозаводського районного суду Кременчука від 15 лютого 2016 року було визнано винуватою та засуджено громадянку Л..

Судом було призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.ст. 75,76 КК України  обвинувачену Л. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, натомість встановлено іспитовий термін тривалістю 1 рік.

А на підставі ст.1 п. «а» Закону України «Про амністію у 2014 році»  громадянку Л. було звільнено від відбування і цього призначеного покарання.

Вказаним вироком суду було встановлено, що громадянка Л. вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин: 24.03.2014 року кременчужанка Б., була в плановому порядку госпіталізована до хірургічного відділення Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського, з метою хірургічного лікування наявного у неї захворювання: жовчнокам’яної хвороби, хронічного калькульозного холециститу. Цього ж дня було проведено оперативне втручання з приводу видалення жовчного міхура. 27.03.2014 року пацієнтку було відпущено додому на ніч згідно з поданою нею заявою за сімейними обставинами.

28.03.2014 року приблизно об 11.30 годині вона прибула для планової перев'язки до хірургічного відділення Першої міської лікарні.

Під час проведення перев’язки та огляду післяопераційної рани в кімнаті для перев’язок хірургічного відділення, пацієнта поскаржилася своєму лікарю на підвищення температури тіла до 37, 5 С і надмірне серцебиття. На це лікар запропонував їй прийняти таблетки, антибіотик «Цифран СТ». Але, оскільки цих препаратів у пацієнтки не було, а були лише ампули для ін’єкцій антибіотика «Емсеф», вона показала їх лікарю. Проти уколів цього препарату лікар не заперечував.

Після проведеного огляду, операційна медична сестра привела пацієнтку до чергового поста хірургічного відділення, де знаходилась чергова медична палатна сестра хірургічного відділення даної лікарні обвинувачена Л., та передала медпрацівниці ліки. А саме – флакон препарату «Емсеф» для ін’єкцій. Операційна медсестра повідомила колезі в усній формі, що введення даного препарату було узгоджено з лікуючим лікарем.

Обвинувачена Л., отримавши зазначений медичний препарат без його призначення лікуючим лікарем, всупереч інструкції «Сестри медичної стаціонару палатної хірургічного відділення», недбало та несумлінно поставилася до своїх обов'язків медпрацівника та виконала паціентці внутрішньом'язове введення розчину антибіотика «Емсеф». Після чого у пацієнтки розвинувся анафілактичний шок, який призвів до тяжких ускладнень внаслідок чого, після тривалого лікування, 30.07.2014 року від аноксемічно-гіпоксичної енцефалопатії з розвитком численних інфарктів головного мозку сталася пацієнтка померла.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28.04.2016 року вирок суду першої інстанції був залишений без змін, апеляційна скарга відповідача за цивільним позовом - без задоволення.

Нині позивач вказала, що діями медичної палатної сестри хірургічного відділення даної лікарні, які призвели до смерті її доньки, їй було завдано моральної шкоди.

Вважає, що завдану їй моральну шкоду необхідно стягнути з відповідача - Першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського. Вона просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 300 тис. гривень.

Відповідач – представник Першої міської лікарні надав суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем жодних доказів, які передбачені чинним законодавством щодо обґрунтування розміру суми моральної шкоди не надано (наприклад висновку фахівця-психолога або висновку судово-психологічної експертизи тощо). Посилався на те, що позивачем не доведено характеру взаємовідносин які існували між нею та померлою на момент смерті останньої, чи дійсно вони були такими, як вказано у позовній заяві. Відповідач також посилався на ст. 454 ЦК України, згідно з якою розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача. Представник лікарні у суді звернув увагу суду, що кримінальне правопорушення вчинено внаслідок неумисних дій працівника лікарні та даний злочин не є корисливим. Тому, слід враховувати ступінь вини працівника та самого закладу, матеріальний стан особи, яка завдала шкоду та статус неприбутковості відповідача. Також посилався на те, що лікарня є неприбутковою бюджетною установою. В зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні поданого позову.

Заслухавши справу, суддя вирішила позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Першої міської лікарні на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 100 тис. грн.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення.