Доторкнутися до Євро. Лілльські нотатки

Частина друга. Холодний прийом північної столиці

Частина перша - тут

Подолавши дві з половиною тисячі кілометрів полтавська делегація дісталася до північної столиці Франції. Місто Лілль за чисельністю населення - як наша Полтава. Однак рівень розвитку міста, незважаючи на всі проблеми, що існують у європейців, аж ніяк не можна порівняти з нашим.

У Ліллі є все, навіть дві гілки метрополітену, що розтягнувся на 45 кілометрів (це приблизно 60 станцій). Метро з'єднує різні частини цього "довгого" міста. Українці, бельгійці, валлійці, північноірландці, швейцарці, поляки - кого тільки не зустрінеш в ці дні на святі футболу в Ліллі. Для місцевих пабів і ресторанів - гаряча пора. Ціни вони підняли вдвічі, втім на це мало хто звертає увагу. Люди приїхали відпочивати!

Північна столиця Франції - дуже красиве місто. Кожна пам'ятка Лілля - це унікальний об'єкт зі своєю історією та особливостями. Місцеві архітектурні та історичні пам'ятники неодмінно вразять тих, хто небайдужий до культури минулих століть, а музеї та галереї сподобаються допитливим мандрівникам. Унікальною пам'яткою є Палац витончених мистецтв (Le Palais des Beaux-Arts). За своєю красою цей пам'ятник архітектури поступається, хіба що, паризькому Лувру. У просторих і красиво декорованих залах палацу представлені багаті колекції предметів мистецтва. Прогулюючись тут, відвідувачі можуть оцінити красу знаменитих полотен Ренуара, Рубенса, Моне і Рембрандта, а великий підвал старовинного палацу виділено під зберігання колекції старовинних скульптур.

Лілль знаменитий тим, що тут народився Шарль де Голль. Щоб повною мірою насолодитися атмосферою і красою Старого міста, нам варто було піднятися вгору по Англійській вулиці (rue d'Angleterre), по вулиці Нового моста (rue du Pont-Neuf), до Порт де Ган (Porte de Gand) і по вулиці Моне ( rue de la Monnaie) до площі Золотого лева (place Lion-d'Or). Місця, де можна перекусити і випити, знаходяться всюди, упереміш із шикарними бутиками.
Головна визначна пам'ятка старого Лілля - це Богодільня (Hospice Comtesse) на вулиці Моне. Спочатку будівля XII століття будівлі зазнало значних реконструкції в XVIII столітті. Аж до 1945 року будова використовувалася як лікарня. Великий французький генерал Шарль де Голль народився саме в цій частині міста, на вулиці Принцеси (rue de Princesse), в будинку № 9, в 1890 році. Зараз у цьому будинку знаходиться музей, серед експонатів якого представлений посічений кулями автомобіль марки "Сітроен", в якому де Голль їхав під час замаху на нього в 1962 році.

Центральна площа Лілля - Гран Пляс (Grand Place) розташована всього лише в кількох хвилинах ходьби від вокзалу "Лілль-Фландрія" (будівля цього вокзалу спочатку знаходилася в Парижі і називалася "Гар дю Нор", а в 1865 році - ви не повірите - була перевезена сюди по цеглинці).
Міський вокзал обслуговує місцеві поїзди, а також щогодинний приміський поїзд до Парижа, дістатися до столиці Франції можна лише за годину. Високошвидкісні поїзди - TGV і "Євростар" - із Лондона, Брюсселя та інших напрямків зупиняються на сучасному вокзалі "Лілль-Європа", що в п'яти хвилинах як від вокзалу "Фландрія", так і від центру міста.
Незважаючи на те, що Лілль входить у топ-5 найбільших міст Франції, його зовсім невеличкий центр можна обійти пішки всього за годину, якщо звичайно ви не великий цінитель мистецтва. Тому що передмістя Вільньов д'Аск - це головний символ культурних амбіцій Лілля: акри парку, ціла серія маленьких озер оточують будівлю Музею сучасного мистецтва, де в похмурих приміщеннях з червоної цегли розміщується надзвичайно гарна колекція творів мистецтв. Як правило, перший поверх музею відводиться виставкам сучасних французьких художників різного рівня, в той час як постійна колекція розміщується на другому поверсі і має в своєму розпорядженні роботи Пікассо, Брака, Модільяні, Миро...

Привітність лілльців знаходить безпосереднє втілення в місцевій кухні: порції тут добротні, а на приготування страв не шкодують ні інгрідієнтів, ні часу. Додайте до цього скрупульозне слідування старовинним фламандським рецептам - і стане зрозуміло, чому лілльська кухня заслуговує найпильнішої уваги і дегустації. Три кити гастрономії Лілля - карбонат по-фламандські (шматочки яловичини - кажуть, що це коров'ячі щічки, томлені в пиві), ватерзой (waterzoï - риба під сметаною, гарнірована дрібно порізаними овочами) і потевлейш (potjevleesch - холодець у горщику з різних видів м'яса). Ледве не забув про кролика у сливах і про знамениті лілльські смажені мідії! Смакота...

Лілль і регіон Нор-Па-де-Кале славні також численними сортами пива з міцним, насиченим і ароматним смаком. Так, тут пивний регіон, а вино у Ліллі взагалі не розливають. Так склалося історично - бельгійський кордон - лише у двадцяти кілометрах від міста. Фанатів сиру місцеві запрошують із обережністю спробувати Le Vieux Lille, що іменується в народі puant de Lille - "Лілльський смердючий".
Ласуни оцінять "вержуаз" (vergeoise) - світлий або бурий буряковий цукор, а також крем-карамель, лілльські вафлі (тут виробляється знаменитий бренд Meert - улюблені ванільні вафлі генерала де Голля) і "бабелюткі" (babeluttes de Lille) - бурякові карамелькі.

У Ліллі величезна кількість магазинів провідних світових марок, бутиків іменитих дизайнерів і ринків під відкритим небом. Історичний центр міста (Le Vieux Lille) відданий під владу дорогих магазинів одягу та взуття, антикварних і художніх галерей. Живопис і старовинні речі можна також придбати на ранковому недільному ринку на place du Concert, а на площі des Archives виставляють свої полотна молоді художники. У центрі Лілля і на прилеглих до нього пішохідних вулицях розташувалися моли і аутлет відомих брендів. Тут же знаходиться один із найбільших в Європі книжкових магазинів - Le Furet du Nord (Велика площа).

Стадіон у Ліллі, на якому проходять матчі Євро - новий, побудований в 2012 році і названий на честь П'єра Моруа, відомого французького політика, колишнього прем'єр-міністра, який майже три десятки років трудився на посаді мера цього міста і чимало для нього зробив. 50-тисячна арена - багатофункціональна, з розсувним дахом і полем, тому концерти світових зірок першої величини тут не рідкість. На будівництво, яке тривало менше трьох років, було витрачено близько трьохсот мільйонів євро. На чемпіонаті континенту тут будуть зіграні шість поєдинків, включаючи один чвертьфінал.

Перший із матчів у Ліллі відбувся 12 червня. У цьому матеріалі власне про гру Німеччина - Україна я писати багато не буду - хто мав бажання, той поєдинок команди Фоменка проти чемпіонів світу побачив. Напишу про інше, про те, що залишилося "за кадром".

У день матчу в Ліллі ми відвідали не надто багатолюдну фан-зону - мабуть, уболівальників налякав дощ і багато хто віддав перевагу перегляду інших матчів дня в барах і ресторанах міста. Зустрівши Мирона Маркевича, я запитав його думку щодо майбутнього старту нашої збірної на турнірі. Мирон Богданович подумавши, відповів, що нічийний результат у грі з німцями був би для нашої збірної вдачею. Досвідчений тренер мав рацію ...

Таксист-португалець, який віз нас із друзями на стадіон, приїхав у Лілль багато років тому в пошуках кращого життя. І залишився тут назавжди. Він спрогнозував, що в фіналі зіграють Португалія з Україною, ймовірно, зробивши тим самим легкий комплімент своїм пасажирам. На французів він чомусь не ставить ...

На розминці більше всіх рухався... Андрій Шевченко. Свіжий, підтягнутий, у трусах і гетрах, один із тренерів збірної вийшов на розминку і нарівні з усіма гравцями брав участь у вправах і бив по воротах.

Квитки на матч спокійно можна було купити з рук за відносно невеликі для Європи гроші - до 50 євро. Причому торгували не тільки перекупники, а звичайні уболівальники, які намагалися "прилаштувати" квитки тих друзів і знайомих, хто з якихось причин не зміг приїхати в Лілль на матч. При цьому стадіон виявився заповненим на 99 відсотків - незважаючи на солідні ціни - від 40 до 150 євро. Маркетинг від УЄФА - це справжня робота на найвищому рівні.
На стадіоні було приємно бачити море українських уболівальників. Звичайно, їх було менше, ніж німців, їхати яким до Франції не так і далеко, і рівень життя яких дозволяє їм спокійно подорожувати. Українці підтяглися і з Європи - у вишиванках, а дехто - навіть у шароварах.

Цікаво, що в багатьох секторах уболівальники двох збірних сиділи разом і особисто мені ніяких конфліктів не довелось побачити. Швидше навпаки - люди були налаштовані дуже благодушно. Хоча в центрі Лілля, за свідченням очевидців, не обійшлося у день гри без провокацій, в яких кілька людей постраждали.

Всі бачили, як гідно провела перший тайм українська збірна. Ми створили п'ять чудових моментів і навіть забили гол, щоправда, з офсайду - тому він не був зарахований. Не відставали й уболівальники на трибунах - співали гімн, "Червону руту" і відомий уже всьому світу хіт про Путіна. Безпеку глядачів охороняла тисяча карабінерів і навіть спеціальний гелікоптер, який кружляв над ареною.
Другий тайм наші зіграли гірше, а німці довели, що мають величезний потенціал і приїхали до Франції не прохолоджуватися. Хоча незвично холодна для літа погода змушує французів в червні носити куртки і черевики. Зате футболістам у таких умовах грати - одне задоволення. Попереду у нашої збірної ще дві гри у групі. Є час зробити роботу над помилками - вся Україна чекає від наших футболістів європеремог...