365 днів. Наша історія. 23 листопада. Як карпатські українці "допомогли" Гітлеру поділити Чехо-Словаччину, вибороли автономію, але програли угорсько-українську війну

_{Фото з Вікіпедії. Колаж Євгена Брижа}

Як шматок України опинився під Чехо-Словаччиною

У 19 столітті територія нинішнього Закарпаття була поділена між Австро-Угорщиною та Польщею. Щойно імперія Габсбургів розпалася - українці Закарпаття почали боротися за приєднання до більшої України. Спершу легальними методами - Собором Русинів у Хусті - проголосивши об'єднання (злуку) з УНР.

Але низка мирових угод між країнами-учасницями Першої світової війни, а також поразки Директорії УНР і окупація її території радянськими військами, а території ЗУНР - польськими, спричинили рішення, згідно з яким Підкарпатська Русь (тодішня назва Закарпаття) увійшла до складу Чехо-Словаччини - нової держави, утвореної на уламках Австро-Угорщини.

_{Чехо-Словаччина в 30-х роках, жовтий колір - території, заселені українцями}

Узагалі-то в складі чехо-словацької держави Підкарпатська Русь повинна була мати автономію, але формально такої не було. Ані легальна діяльність у рамках громадських формувань, ані нелегальна боротьба не допомагали. Плюс значно ускладнювало ситуацію те, що це була найбідніша частина держави - і розвивати "відсталих" українців-русинів празький уряд аж ніяк не поспішав.

Як Гітлер розчавив Чехо-Словаччину

Та в 1930-х роках до влади в сусідній із Чехо-Словаччиною Німеччині прийшли нацисти на чолі з Адольфом Гітлером. Той прагнув розширювати життєвий простір для німців, повернути втрачені в результаті Першої світової війни території і почав з приєднання земель, де німці становили значну частину населення, почавши з аншлюсу Австрії. На біду Чехо-Словаччини, такі території були і в неї.

У 1938 році в результаті Мюнхенського договору (фактично, змови), від Чехо-Словаччини відторгли Судетську область - найбільш промислово розвинутий район Чехо-Словацької республіки. У регіоні 3,3 млн населення становили компактно проживаючі етнічні так звані судетські німці - фольксдойчі, яких Гітлер прагнув приєднати до Рейху. Там діяли пронімецькі партії, ширилася пропаганда, поставали вимоги про автономію - все так само, як це ми бачили у випадку нещодавніх подій між Росією й Україною щодо Донбасу.

_{Поділ Чехо-Словаччини за Мюнхенськими угодами. Тут і далі - фото Вікіпедії}

Чехо-Словаччина була заслабкою, аби воювати, плюс сподівалася на гарантів своєї територіальної цілісності - Францію та Британію. Але ті, прагнучи направити військові потуги Гітлера на Схід, а не на Захід, домовилися з німцями (до яких приєдналися італійці) і таки змусили уряд країни піти на поступки. Після жовтня 1938 року, коли Судети були передані Німеччині, Чехо-Словаччина втратила 5 мільйонів населення, 1/5 території і рівно третину промислового потенціалу. Плюс у поділі країни взяли ще й Польща з Угорщиною, а Словаччина мусила отримати автономію. Остаточна окупація цієї країни сталася роком пізніше - у 1939 році, тоді ж була утворена умовно незалежна Словаччина, сателіт Німеччини і її плацдарм для подальших наступів.

Українці Закарпаття здобули автономію

Так вийшло, що протягом усього часу існування Чехо-Словаччини в ній не припинявся український рух на території Закарпаття. І щойно чехи стали слабшати від натиску Гітлера - спершу пропагандистського, потім політичного, після чого дипломатичного - українці нагадали празькому урядові й про своє існування. Міжнародне становище і ця боротьба примусили уряд надати Підкарпатській Русі статус автономії, а 8 жовтня 1938 року було утворено перший автономний уряд на чолі з Андрієм Бродієм (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 року, але вже 26 жовтня проугорськи налаштованого Бродія за наполяганням чехів замінив Августин Волошин).

_{Уряд Карпатської України. У центрі в окулярах - Августин Волошин}

22 листопада 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і підкарпатських русинів. Так вийшло, що своєю боротьбою українці Закарпаття, самі того не бажаючи, допомогли Гітлерові послабити Чехо-Словаччину. Але вдячності чекати було марно - плани в нацистського лідера щодо українських земель були геть іншими.

Але 23 листопада 1938 року - перший день існування автономної Карпатської України - так відтепер називалася ця територія, хоч назву і не затвердив центральний парламент. Пізніше, вже зі здобуттям незалежності, Карпатська Україна прийняла в якості державного жовто-блакитний український прапор, а герб поєднував тризуб, синьо-золоті смуги і традиційного закарпатського ведмедя. Гімн - "Ще не вмерла Україна", державна мова - українська.

_{Герб Карпатської України}

Маленька Україна в оточенні великих ворогів

Але знову в ситуацію втрутилися зовнішні чинники. Ще 2 листопада 1938 року, до початку автономії, за так званим Віденським арбітражем значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були передані Королівству Угорщина - теж сателіту Німеччини.

_{Червона лінія - межа територій, приєднаних до Угорщини після 2 листопада 1938 року, червоний пунктир - сучасний кордон України з Польщею та Словаччиною}

Такою була одна з умов Мюнхенської змови - щоб Чехія й Угорщина між собою вирішили приналежність цих земель. Вони й "вирішили" - без українців, на користь угорців, які забрали два головних міста, 180 тисяч населення й усі родючі землі. За цих умов столицю автономії Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хуста - саме там усе й відбувалося.

Уряд Волошина старався розбудувати свою маленьку автономію в межах Чехо-Словаччини, але посилювалися претензії Угорщини на рештки території Закарпаття, плюс не припинявся тиск Польщі зі сходу. Полякам муляла очі оця маленька українська державка, бо вони самі вели боротьбу з українцями у Східній Галичині. Поляки й угорці організували економічну блокаду, переривали телеграфний зв'язок, словом, усіляко капостили Карпатській Україні. Також і чехи намагалися обмежити автономію України.

Переговори, ноти протесту результатів не приносили, тому для збройної боротьби було створено прообраз армії - організацію оборони "Карпатська Січ" на 2-3 тисячі осіб. Зараз у російсько-українській війні бере участь добровольча чота, названа на її честь. Була навіть створена "Жіноча Січ" - її учасниці брали участь у розвідувальній роботі, були медсестрами і зв'язковими.

_{Агітаційний плакат "Карпатської Січі"}

Уже 12 лютого, за чотири місяці після автономії, відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92.4 відсотка) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання - політичного утворення, куди увійшли всі проукраїнські сили, окрім комуністів.

Угорсько-українська війна і одноденна незалежність Карпатської України

Але то був украй невдалий момент для появи ще однієї держави на цій території. На той час Гітлер бачив умовно незалежною Словаччину, яка стала би плацдармом для вторгнення у Польщу, і прагнув приєднання Угорщини до своєї коаліції, заради чого готовий був віддати їй усе Закарпаття. З іншого боку, й Польща, як ми писали вище, не могла примиритися з існуванням незалежної української держави. До березня Угорщина й Польща здійснювали диверсії і дипломатичний тиск. Навіть Сталіну не подобалась ця ідея, бо він убачав у ній німецькі впливи і на з'їзді партії цілком серйозно оповідав, що "в Німеччині є божевільні, котрі мріють приєднати слона, тобто Радянську Україну, до моськи, тобто до так званої Карпатської України".

Зрештою, Гітлер у березні таки окупував рештки Чехії, 14 березня Словаччина проголосила незалежність, а паралельно із цим Угорщина нарешті дістала дозвіл від нацистів посунути на Карпатську Україну. Вторгнення почалося в ніч з 13 на 14 березня 1939 року. "Карпатська Січ" намагалася чинити спротив, сподівалася на підтримку чехів, але ті раптово вирішили роззброїти українців, через що зав'язалися вуличні зіткнення. Виявилося, що чехи вирішили не оборонятися, а евакуюватися, що і зробили пізніше. А угорці за цей час займали все більшу територію, поки українці несли втрати у десятки загиблих у безтолкових сутичках із чехами.

_{Група січовиків на чолі з комендантом Дмитром Климпушем}

У цей час і в таких умовах 15 березня 1939 року Волошин урешті проголосив незалежність Карпатської України. І щойно після цього телеграмою попросив Гітлера визнати Карпатську Україну та захистити її від зазіхань Угорщини. Але німецькому лідеру ще одна державка на цій території не була потрібна - і посол Німеччини наступного передав пораду не чинити опору угорській армії, бо Німеччина не бачить резону в прийнятті Карпатської України під свій протекторат.

_{Мапа боротьби карпатських українців проти угорців та поляків}

Українцям Закарпаття довелося покладатися на себе. Шансів перемогти значно переважаючі сили угорців не було, в "Карпатський Січі" на той момент було заледве більше 10 тисяч людей і вкрай мало озброєння, але Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу "Карпатської Січі", зазначив у ці важкі дні:

Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь

Уже 16 березня (наступного дня після проголошення незалежності) був захоплений Хуст, 18 березня - майже вся територія Капатської України до кордону з Польщею і Румунією, а до 7 липня вона була анексована. При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тисяч осіб, багато було розстріляно в полоні, причому, і польськими військовими формуваннями теж, яким просто передавали полонених ненависних їм українців.

_{Розстріл бійців "Карпатської Січі" угорськими окупантами та польськими прикордонниками на Яблунецькому перевалі у березні 1939}

В перших тижнях настрій українського населення при мад'ярскій окупації був дуже пригноблений. Мадярьські жандарми і вояки виробляли страшні речі. У Тячові від 17 березня зачали розстрілюват українців у тюремних пивних келіях без ніякого суду. В той час, член малої Антанти Румунія, видала мадярам до Бичкова 273 січовиків. Румуни найскоріше їх обікрали, позлуплювали однострої, чоботи і босих та напівголих (а ще був сніг!) під штиками передали мадярам. Мадяри поставили в два ряди, від мосту аж до горожанської школи і крісами били в ганебний спосіб з обох боків січовків. Які тортури зазнали січовики в горожанці , на це вистачить окрема стаття. Я тут згадаю, що кожний з місцевих мадярських бандитів, хто тільки міг, ліз до горожанки і бив січовиків, скільки хотів. Із своєї "праці" верталися мадярські кати, скривавлені, як різники...

- розповідав С. Вівчар в розповіді "Ліс шумить".

Із тих пір і всю Другу світову війну - до 1944 року - Закарпаття перебувало у складі Угорщини, яка втілювала деукраїнізацію території і винайшла "окремішню путь" так званого русинського народу. Але 23 листопада - перший день надії на існування маленької Української державки, зусібіч оточеної ворогами, якій, утім, теж не судилося бути втіленими.