Яке воно, життя сьогодні? Хто ти в ньому? Яка реальність нас оточує… Чи люди ми самі собі? А, може, риби?

Ви, певно, поставили б собі ці запитання, якби побували на спектаклі соціального лялькового кабаре "ЦеШо".

19 квітня київські артисти виступили в Полтавському академічному обласному театрі ляльок.

Незвичний формат, чудові актори, вражаюче володіння музичними інструментами й голосом, – усе це налаштовує на потрібну хвилю сприйняття. Вистава складалася з частинок-історій, кожна – дотепна, влучна, сумна й щемлива.

Кумедно вбрані актори майстерно розіграли перед глядачами, по суті, наше щоденне життя. Навколишня реальність, яка давно вже злилася з соцмережами, залежність від лайків, ілюзорне щастя, що нібито рятує від болю зовні, колективна свідомість відстороненості. Смерть та війна змішуються з буденними речами. Шалений вир новин, заголовків і подій виливається в хаотичний потік, у якому дуже складно не загубитися.

Усі міні-композиції акторів розбираються на мозаїку з цитат, заголовків і роздумів:

«У мене болить те, що нічо не болить (нікому). І від цього так серце скрипить (і пофіг)»

«Роби. Їж. Пий. Спи. Пий. Спи. Їж. Роби»

«На Полтавщині після пожежі загинув чоловік…Зі складу зникло 500 кілограмів наркотиків. Поліція звинувачує мишей»

«Ти ще любиш – Так, але я не пам’ятаю що, і мені страшно.
Що ти боїшся? – Я не знаю… – І я не знаю… – Хто я? – Хто я? – Хто ми?»

«Хлопчик Ваня з Івано-Франківська прокинувся зранку й не знайшов своєї правої шкарпетки…Ситуація в зоні АТО не змінюється. Україна зазнає втрат… У харківському готелі зник кролик Костя. Його розшукують по станціях вокзалу»

Серед усієї гамірності почутого відчувається присутність на повноцінному концерті, де як додатковий інструмент актори використовують власні голоси, шепіт, крики, що переходять у спів, світлові й зорові ефекти. Спілкуються та співають трьома мовами: українською, російською та англійською.

Також у виставу "ЦеШо" залучили ляльок – майстерно виконані зменшені копії акторів, вдягнені в схожі комбінезони та шапки. Ляльки сприймаються, як діти, які наслідують дорослих.

Їм розповідають зовсім не дитячі історії-притчі. Наприклад, про чоловіка, який не потурбувався завчасно про власний острів, котрий почав хитатися і розколовся на частини, тому потонув разом із ним.

Актори з ляльками-дітьми також розучують сучасну абетку, де слова "броніки", "берци", "переселенці" з тривожною буденністю ввійшли в нашу мову.

Вистава дала можливість зануритись у музичне дійство з гострим соціальним підтекстом, який, проте, зрозумілий кожному. Це протест проти Безликості, спроба зупинитись і відчути справжнього себе.

Полтавцям вистава сподобалась, акторів стоячи з оплесками викликали на біс.

Замість довідки.

"ЦеШо" – проект режисера Влада Троїцького та учасників "Театру-Пральні", п’ятьох випускників Національного університету імені Карпенка-Карого. Актори – екс-лялькарі, чотири дівчини та хлопець, які грають на барабанах, акордеоні, віолончелі, контрабасі та гармоніці.

У Полтаві соціальне лялькове кабаре "ЦеШо" виступало на запрошення місцевої галереї сучасного мистецтв Jump.

Влад Троїцький – засновник першого в Україні незалежного театру "Дах", засновник і художній керівник гуртів "Дахабраха", фрік-кабаре Dakh Daughters, проекту NOVAOPERA, президент міжнародного фестивалю "Гоголь-фест".