Завдяки киянці полтавське село прославилося на весь світ

Активістка сільської громади веде англомовний блог, показує будні своєї родини, власним прикладом демонструє неймовірну жагу до життя та бажання змінювати світ навколо себе на кращий – жити у віддаленому селі, увійти у ремісію після хвороби, реалізовувати соціальні проекти.

Оксана Олійник разом із чоловіком Орестом та двома синами – Енеєм та Уласом – живе у Христанівці шість років, повідомляє Коло.

За цей час із маленького села вони зробили місце, куди їдуть люди щоб відпочити або знайти натхнення.

Жінка починала робити все заради себе.

Зараз же у піднебесну Христанівку коло млина, як називають село, приїжджають, щоб надихнутися місцевою атмосферою не лише українці, а й іноземці.

Оксана працює психотерапевткою, викладає англійську мову для дорослих у Лохвиці, а також є менторкою у проекті «Школа 3.0. Об’єднані громади».

Розповідає, як переїхали з родиною на Полтавщину з Києва.

Від місцевих було здивування і мільйон запитань. Це нормально, природно і навіть добре. Але запитання були не відразу. Сільські люди допитливі, але ця риса в них не дуже цінується. От ти ідеш вулицею, а вони тебе ніби не помічають.

Як от американці в село приїжджали. Думала, буде фурор, а вийшла така реакція: ну, мені не цікаво, хто вулицею такий дивний іде. Тобто перша реакція – «нам не дуже цікаво». Потім, коли входиш у довіру, з усіма вітаєшся, тоді потрошечку запитання з’являються, – говорить Оксана Олійник.

У Христанівку часто приїжджають волонтери з різних країн.

Створила в селі бібліотеку з сучасними дитячими книжками Оксана зауважує, що книжки мають для неї велику цінність, читанням захоплюються і її діти. Коли лише переїхала у село, помітила, що місцеві діти не мають сучасних якісних яскравих книг.

 На заклик жінки поділитися книжками швидко відгукнулися: надсилали те, що діти уже прочитали, або те, що їм не «зайшло».

Зробили такий проєкт: кожної суботи читали дітям книжки, у старій школі, – ділиться.

Школа – окрема історія. Це будівля недіючої зараз сторічної школи Лохвицького земства, спроектованої за ескізом Опанаса Сластіона, художника та архітектора.

Унікальність старовинної будівлі у тому, що збудована в стилі українського модерну на початку минулого століття, її «родзинка» – башти при вході та шестикутні вікна.

Таких будівель на Полтавщині – пів сотні. Саме у недіючій школі Оксана згуртувала коло себе місцевих дітлахів – організовувала разом із іноземцями читання англійською мовою.

У перші роки переїзду до Христанівки Оксана казала, що «збирається зробити село місцем, на яке облизуватимуться «зірки» культури, науки й освіти і проситимуться приїхать».

Так і сталося. Христанівка стала тим місцем, куди їдуть: відпочити, подихати сільським життям, подивитися на будівлю унікальної старовинної школи.

Коли закрився єдиний у селі магазин – відкрила свій, створила банк речей та «сільський коворкінг».

Ідея створити банк речей розпочалася з того, що Оксана збирала теплий одяг та взуття для дітей, а потім – різне вбрання для дорослих.

Христанівський одяг – це зношене, таке, що у Лохвицю, в районний центр, уже не вдягнеш, – каже Оксана.

Банк речей перебазувався згодом у приміщення магазину, який ми відкрили, – розповідає активістка.

У 2016 році в Христанівці припинив працювати єдиний у селі магазин. Дев’ять місяців селяни змушені були купувати продукти, гуртуючись, а хліб двічі на тиждень привозила машина.

Магазин викупили і коло млина він став осередком села.

Саме у ньому – бібліотека, банк речей. Сюди люди можуть прийти, щоб просто посидіти поспілкуватися – сільський «коворкінг».

Закуповують продукти на замовлення селян, привозимо добру ковбасу, хліб. Хліб, до речі, лише під замовлення.

Ще один проект — показати через тарі фото живі історії звичайних людей, які жили у Христанівці.

Оксані вдалося роздобути унікальні історичні дані про Христанівку.  Спочатку люди, згадує активістка, несли фото неохоче, бо не розуміли, що в тому цікавого. Оксані вдалося дістати з глибин христанівської історії те, що було забуте, або чому не надавали значення.

 Оксані вдалося зробити більше: згуртувати місцевих селян, створити у Христанівці місце, куди можна прийти за допомогою, за книжкою, за спілкуванням або просто для того, щоб відпочити і подумати, відновити сили.