Школярі навчилися відроджувати село на Лохвиччині

Наметове містечко, на базі якого проводили захід, розташувалося поряд зі стадіоном у Сенчі і стало місцем справжніх перетворень для дітей віком від 13 до 17 років

Школи лідерства – не нова річ для України. Однак на Лохвиччині захід такого рівня відбувся вперше.

Ініціатори проведення табору – ГО "Всеукраїнський молодіжний рух "Let’s do it, Ukraine!", яку добре знають за щорічними глобальними прибираннями, та ГО "Студена", яка опікується питаннями адаптації, працевлаштування та самореалізації військових, які повернулися зі Сходу.

Оскільки район має проблеми з екологією через видобуток вуглеводнів, тематику для дітей обрали відповідну.

Головна ідея – навчити дітей працювати в команді, розробляти локальні проекти розвитку, втілювати їх у життя, шукати партнерів, брати на себе відповідальність. За чотири насичені дні учасники табору змінювалися на очах – це бачили їхні вчителі, які стежили за порядком, тренери й організатори і, звісно, самі школярі. Здавалося, що погодні умови цілком відображали зміни, які відбувалися з дітьми. Якщо заїжджали вони практично в дощ і перший день занять куталися у все можливе, що було з собою, то фінальний день подарував справжній літній настрій і був щедрий на тепло. Мешканці наметового містечка перетворилися на єдину команду, яка здатна організувати собі навчальний процес, відпочинок, розваги, а не чекати, доки те зроблять інші.

Початок навчання виявився складним і для учасників, і для тренерів. Перші розраховували на розваги, а отримали купу інформації про речі, якими до того не цікавилися.

Другі "впрівали" над тим, як зацікавити своїх учнів і втягнути їх у процес, зробити активними учасниками, залучити до діалогу та дискусії. Але крига скресла вже наступного дня, коли від загальних понять про лідерство, тренери перейшли до прикладів із власного досвіду і запропонували дітям поміркувати над тим, чого бракує їм у їхніх населених пунктах і як ці питання можна вирішити.

П’ять команд (дві – з Лохвиці та по одній із Сенчі, Заводського та Вирішального) визначили, що найперше їх турбує в їхніх населених пунктах, розробили проекти та запропонували своє бачення плану їх реалізації.

Діти з Вирішального та Сенчі схвильовані засміченістю своїх населених пунктів, одна з команд Лохвиці хоче чистий і облаштований пляж, інша – вирішити проблему безпритульних тварин в місті, а Заводські діти мріють про регулярне автобусне сполучення між їхнім містом і райцентром. Зрозуміло, що силами безпосередньо команд ці питання складно вирішити, але у попередні дні тренери вчили школярів шукати партнерів та ресурси, але разом з тим брати й самим активну участь у важливих для них проектах, бути ініціаторами, розробляти план дій і контролювати перебіг його втілення та вирішувати організаційні моменти. 

– Перед тим, як я приїхала в цей табір, я не знала, куди я їду. Коли я побачила цей шалений ритм, чесно мене це дуже вразило. Дуже сподобалося те, що було мало вільного часу. Ми постійно дізнавалися щось нове, постійно відбувалися тренінги, лекції. Я взяла для себе багато нових ідей для інших проектів і в цілому, якби була ще можливість побувати в такому таборі, я би приїхала ще раз. Це перші в моєму житті такі тренінги на лідерство і вони мені дуже сподобалися. Я учасниця багатьох проектів, таких як «Відкриваймо Україну!», і тому все, чому я навчилась тут, допоможе мені втілити в життя мої особисті ідеї.

сказала Анастасія Нестеренко з  Лохвиці.

– Я хотіла просто повеселитися, коли приїхала сюди. А по факту – виграла проект. І знаєте, це – дуже класно. Я не думала, що ми виграємо, тому що були сильніші за нас. Цей проект ми будемо втілювати, план у нас вже є, може, по ходу трохи підкоригуємо.

Катерина Нагорна, с. Сенча

Для президента ГО «Всеукраїнський молодіжний рух Let’s do it, Ukraine! Юлії Мархель табір у Сенчі став джерелом натхнення й остаточного розуміння того, наскільки подібні заходи потрібні передусім на периферії. Ці знання, на її думку, дають можливість довгостроково розвивати громади, не тікати з села в пошуках чогось ліпшого, а маючи ресурс, насамперед природний, робити життя ефективнішим і цікавішим.

Останнього дня чиновники приїхали, щоб вручити учасникам дипломи, невимушено поспілкуватись.

– Шлях волонтера нелегкий. Люди, які вас навчали, робили це безкоштовно, за покликом душі. Не треба думати, що результат волонтерства буде одразу, що хтось буде вам дякувати за вашу роботу. Цього всього не буде. Цей шлях, на якому часто-густо треба буде показувати власний приклад, засукувати рукава і братися за роботу найпершим, показувати, як міняти цей світ на краще. І хочу сказати, що один у полі не воїн. Формуйте команди, об’єднуйтеся навколо тих ідей, які ви хочете реалізувати й у вас усе вийде,

– сказав Володимир Рязанов.

Після низки тренінгів, ігор, дискотеки, посиденьок біля річки та багаття, командної роботи зі збору та розподілу сміття, що стало частиною екоосвіти для дітей, табір завершився. Збентежені й розчулені діти прощалися зі своїми тренерами, але співпраця триватиме й надалі, — пишуть "Події і коментарі".