Українські куполи над Чикаго. Як полтавський парашутист став рекордсменом світу

Ми писали про рекорд парашутистів-українців у США, а тепер пропонуємо нашим читачам розмову з полтавцем Сергієм Шуликом, який у складі збірної команди увійшов в історію цього виду спорту.

– Сергію, коли і як ви почали займатися парашутизмом?
– Я почав займатися парашутним спортом із 2007 року. Але, на жаль, невдовзі тримав тяжку травму, тривалий час лікувався… У ті тяжкі хвилини згадував навіть льотчика Маресьєва, героя книги "Повість про справжню людину", яку я читав ще у дитинстві. От, і я своїй мрії не зрадив! Боровся за неї…Майже рік не стрибав, але, на щастя, все обійшлося і зрештою, як кажуть, повернувся в стрій.
– І скільки за цей час уже маєте стрибків?
– Загалом 700 стрибків…
– Багато хто вважає парашутистів диваками, а, можливо, навіть і людьми безрозсудними. Навіщо, мовляв, так ризикувати? Заради чого?
– Скажу більше: навіть льотчики вважають нас людьми трохи чокнутими. Бо на думку пілотів, лише ненормальні люди будуть раз-по-раз вистрибувати з нормального літака! А якщо серйозно, то потреба займатися цим видом спорту, потреба стрибати – це вже частина самого мене. Як їсти чи дихати… Ну, а з приводу ризику, то у народі є приказка, що "вбитися можна й з віника". У такому разі не можна грати й у футбол, бо є ризик зламати ногу, не можна плавати, бо можна втонути і так далі… Так тоді й з квартири не можна виходити, бо на голову може гепнутися цеглина, або людина може підсковзнутися!..
– Залишається лежати на дивані…   
– А якщо стеля впаде?! Жарти жартами, але на моє глибоке переконання, у кожної людини повинна бути ще й якась висока мета у житті. Ну, окрім того, що у тебе є відповідні плани щодо сім’ї, професійних обов’язків… У мене була мета встановити світовий рекорд і в Чикаго я її досяг.  Однак це не означає, що на цьому я збираюся зупинятися – попереду ще багато цікавих планів.

– Хто, окрім вас входив до складу української команди?
– Формувала команду Федерація парашутного спорту України. Вона складалася  з чотирьох чоловік - це донеччанин Олексій Тібекін, харків’яни Ярослав Штикер і Олександр Пелєхов. Хлопці хороші, надійні. Та по-іншому у нашому виді спорту і не може бути. До речі, ця наша четвірка входить до української команди, яка постійно бере участь у різних змаганнях.  
– Як відбувалася підготовка?
– На встановлення рекорду було відведено п’ять днів, з них два –  на тренування. Але прогнози погоди були не надто приємними, тож фактично одразу після прибуття, уже в перший день, ми почали працювати.  
– Як узагалі вдається виконувати такі складні вправи з такою великою кількістю людей в таких екстремальних умовах? Сотня чоловік – із такою масою і на землі справитися важко…
– А ми на землі й починаємо свої тренування! Все, що потім відбуватиметься в небі, відпрацьовується саме тут. Так і відшліфовуємо усі фігури, лежачи спершу на землі. Тут кожен має запам’ятати і свого партнера, за якого має триматися в небі, а той свого…
– А мовні бар’єри, адже учасниками рекорду були спортсмени з різних країн?
– Ну, це хіба що на землі. Адже в повітрі мова у всіх нас одна – жести. Загалом же там, у небі, ти як ніде відчуваєш себе у тримірному просторі¸ бо маєш повсякчас орієнтуватися не лише, що у тебе справа-зліва, але й зверху-знизу…
– Чому саме 111 чоловік? І чи були якість збої на стадії підготовки?
– Загалом спершу нас було 112 чоловік. Саме такою кількістю парашутистів і планувалося здійснити рекорд. Серйозних збоїв не було, але один із членів команди (зараз навіть не пам’ятаю яку країну він представляв) не справлявся, тому його вивели зі складу учасників. Отож і залишилося 111. Адже тут персональна відповідальність величезна: один помилився і робота інших 110 чоловік, робота пілотів і наземних служб – усе, як кажуть, цуцкові під хвіст.  Тому вимоги до кожного максимально жорсткі. Таким чином з третьої спроби світовий рекорд з виконанням трьох фігур з перебудовою було встановлено!
– На якій висоті це відбувалося?
– Нас розбили на групи і піднімали в повітря на шістьох літаках. А працювати ми починали  на висоті 5700 метрів. Всі три фігури треба було виконати до висоти 1800 метрів, після чого ми "розбігалися"…
– Отже, крім шести рекордів України тепер у вашому активі є і світовий рекорд. Що це означає в спортивному табелі про ранги?
– Це норматив майстра спорту міжнародного класу. Але, як я вже сказав, зупинятися на цьому не збираюся.