Закони – не закони, укази – не укази: на Полтавщині незвично виправдали ухилянта

Суддя, провівши розгляд справи, визнав чоловіка невинним.

Основний аргумент судді полягав у тому, що укази Президента про мобілізацію не були оформлені з урахуванням вимог законодавства. Також суд вказав на те, що ТЦК не мають законного права примушувати громадян до виконання військового обов'язку.

Обвинувачений отримав кілька повісток, але суд визнав його невинним, незвично обґрунтувавши своє рішення.

Так, згідно з даними з реєстру судових рішень ЄДРСР, мешканець Донецької області, який підлягає призову по мобілізації та, згідно з висновками ВЛК, придатний до служби, у січні 2023 року отримав повістку для відправки до армії. Втім, коли він так і не з’явився по ній, чоловікові було вручено повторну повістку. Вона також була безрезультатною для військкомату.

Правоохоронці вважали, що фігурант діяв із прямим умислом, щоб уникнути мобілізації та подали до суду на нього. Проте своїм рішенням суддя виправдав чоловіка.

Все рішення суду помістилося на 35 сторінках, але коротко аргументи суду звучать так:

"У Положенні про територіальні центри комплектації та соціальної підтримки" ідеться про комплектування особового складу територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки, а не Збройних Сил України, а Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України надає правову підставу для такого комплектування і жодним чином не стосується комплектування Збройних Сил України. Тому не дають працівникам та державним службовцям територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень комплектувати Збройні Сили України військовослужбовцями, а лише відповідно законодавства про працю, за трудовим договором (контрактом), що має бути вольовим рішенням такого найманого працівника. Примус до трудового контракту є формою рабства".

"Вимога передати майнові права на персональні дані… є незаконними, є примусом до зобов’язань, здирств, шахрайських дій з метою заволодіння чужим майном".

"Гербова печатка Президента України використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав. Суд звертає увагу, що Про закони мова не йдеться.

Таким чином, можна зробити висновок, що так звані "Закони України" та УКАЗИ Президента, в тому числі "Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"","Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Проведення воєнного стану в Україні"","УКАЗ Президента "Про введення воєнного станув Україні"","УКАЗ Президента України "Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань","які легітимізуються під виглядом законів є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не являються законами по суті, не являються обов`язковими для виконання народом, є офертами від суб`єкта, що надає послуги з державного управління.

Ці "нормативні акти" мають статус таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством".

У суді чоловік частково визнав вину, однак заявив: пройшов військово-лікарську комісію, до якої входили терапевт і травматолог. Один із лікарів написав висновок, що він придатний до військової служби. При цьому, додав обвинувачений, у нього була плоскостопість. На його зауваження працівники лікарської комісії та територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) не реагували.

Крім цього, за згодою учасників процесу суд лише допитав обвинуваченого та заслухав характеристику про нього.

Інших речових доказів сторона обвинувачення не надала суду.

Відповідно, суд констатував: у матеріалах справи відсутні: оригінал повістки чи розписки про її отримання; наказ про оголошену загальну мобілізацію; інформація про перебування військовозобов’язаного на обліку.

Також Феміда не змогла ознайомитися з копією висновку військо-лікарської комісії. Крім цього, суд не побачив доказів того, що розпорядження працівників ТЦК та СП були законними.

«Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні… Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок», – пояснив своє рішення суд.