Женя Галич: "Найскладніше нам виступати в Полтаві"

Спілкувалися в гримерці, поки в залі концерт-холу збиралася публіка.

- Привіт! Ти прожив багато років у Полтаві, тут, по суті, розпочалася твоя творча діяльність. Розкажи, як воно – повертатися в рідне місто, де всі тебе знають і ти знаєш багатьох?

 - Насправді – жахливо. Бо, якщо говорити про статистику концертів, у Полтаві найменше продано квитків, ніж у будь-якому місті за увесь наш тур. Просто в Полтаві працює така тема – "ти свій". Можна зателефонувати напряму, або через когось і домовитися, що "давай, ти просто їх пропустиш". Тому, природно, в рідному місті виступати складніше за все.

- Якось із цим борешся? Чи багатьом відмовляєш у таких проханнях?

- Ні.

- Чи часто буваєш взагалі в Полтаві?

 - Доволі рідко останнім часом. Просто залишилося не так багато того, що мене пов'язує зараз із Полтавою. Ну, дещо, звісно, пов'язує, але… Батьки в іншому місці  живуть уже, тому рідко приїжджаю сюди. Я люблю його за затишок і красу, багато хто з українців любить це місто.

- А в порівнянні з Києвом для тебе?..

- Ну, це неможливо порівняти! В Києві є все! Все, що пов'язано з розповсюдженням і отриманням інформації. В Полтаві мені здається, з цим доволі серйозні проблеми.

- Яке місто найбільше любиш? І за що – відкрий секрет.

- Львів. І немає секрету – Львів найтепліше нас приймає. Це найулюбленіше місто для виступів. На минулому нашому концерті у Львові було півтори тисячі глядачів – вони просто "розривали" так!.. Виступ відбувався у клубі "Малевич" буквально на днях – 19 листопада.

 - Маєте доволі насичений концертний графік.

- Так, ми зараз подорожуємо Україною в рамках туру на підтримку нового альбому "Бісайди", прем'єра якого відбулася 12 жовтня. Умовно ми ділимо тур на дві частини: 12 концертів цього року і наступного ще 17 міст і далі Європа в 20-х числах березня. Там буде багато польських міст, кілька міст Чехії та Німеччини.

 - Хоча це, мабуть, одне з найчастіше поширених питань, я теж не втримаюсь його поставити. Скажи, будь ласка, чи дало тобі щось Євробачення – наприклад, західних глядачів? Не шкодуєш, що взагалі брав участь у цьому конкурсі?

- Я взагалі ні про що не шкодую. Просто ми досить випадково туди потрапили. А сам конкурс – взагалі нам нічого не дав.  І вже точно не зіграв ролі в тому, що ми гастролюємо Європою – це заслуга наша і нашої великої команди, яка серйозно працює над організаційними питаннями.

Вважаю, що Євробачення – це конкурс для сексуальних меншин. А наша музика навряд сподобається молоді, яка слухає танцювальну музику. Хочу зауважити, що я в жодному разі не гомофоб – навпаки, я підтримую свободу та всілякі її прояви у всьому. Просто, коли ми поїхали в Європу і виступали в Амстердамі, в Лондоні, ми зрозуміли, що ці конкурси відвідують люди, котрим подобається, скажімо так, іншого стилю.

- Чи різниться публіка європейська від української?

- Звісно, різниться. У сприйнятті. Ми тут вже доволі відомі та жадані, а в Європі про нас ніхто не знає. Нам щоразу доводиться заново завойовувати глядачів.

- Хто є вашою аудиторією? Маю на увазі за віком, чи соціальним статусом

- Студенти. Другий-п'ятий курс. Причому, не має значення, про яку країну ми говоримо.

- Як вважаєте, чи ваша творчість є прийнятною для європейського глядача?

 - Так, дуже. Дуже прийнятна – ми грали на кількох західних фестивалях і люди від нас просто шаленіють.

 - Чим ви "чіпляєте" цих людей? І чи "чіпляєте" взагалі?

- Так, звісно що чіпляємо. Пісні на третій десь. Я маю на увазі сприйняття – коли на тебе тут всі чекають, а там – ти співаєш, а вони просто стоять і дивляться. Вони ж не можуть співати наші тексти – мовний бар'єр. Ну, і нас ще погано знають там, не вистачає нам європейської публічності. Якщо наша команда тут проводить колосальну щотижневу роботу з понеділка до суботи, то треба, щоб і там хтось із тобою так же працював. Інакше про тебе просто ніхто не дізнається.

- Але ж як долаєте ці перепони?

- Музикою, звісно. Як інакше?

Хотілося задати ще багато питань і Жені, і його "одногрупникам" – утім, часу на спілкування практично не було. Музиканти готувалися до концерту, я повернулася в зал, де залюбки приєдналася до ще майже чотирьох сотень шанувальників гурту.

Тим більше, що найближчим часом матимемо ще одну можливість поспілкуватися. Женя планує наступного разу приїхати до Полтави вже незабаром, після закінчення першої частини туру – 9  грудня. На цей день запланований ювілейний концерт з нагоди 25-річчя полтавського року-гурту "Онейроїд", вітати який приїдуть виконавці та музичні колективи з різних міст. Подарунки ювілярам їх колеги по музичному цеху даруватимуть зі сцени – візьмуть участь у концерті, який триватиме близько семи годин.

Не всі знають, до слова, що лідер гурту "Онейроїд" Андрій Боркунов свого часу був художнім керівником Жені Галича. Наприкінці 90-х – початку 2000-х років, ще коли Женя юнаком грав у складі гурту "Крути! Педали" в полтавському БК ПТК (нині – ОЦЕВУМ). Але це – зовсім інша історія.