19:15 02.04 3582
У полтавському клубі "Villa Крокодила" з великим успіхом відбувся концерт українського гурту "Без обмежень" із творами, що увійшли до нового альбому "5 хвилин".
У рамках туру на підтримку нового альбому "5 хвилин" хлопці подорожують з 14 лютого, коли за два дні після виходу альбому в світ відбувся концерт гурту в Рівному – з таким аншлагом, що в залі ставили додаткові стільці, та й то не всі охочі потрапили на концерт. Тоді понад 750 щасливчиків стали першими слухачами альбому наживо.
Полтава ж стала 17-м містом із 21-го, в яких заплановані концертні заходи "Без обмежень". Полтавським концертом завершили своєрідний "блок" туру. Залишилась, за словами музикантів, найважча частина: концерти на сході України. Спершу група виступить в Слов'янську і Краматорську. Окрім концертних залів планують кілька виступів у госпіталях та військових частинах, але подробиці наразі не розголошують. Завершиться тур 23 квітня окремим заходом в київському клубі "Атлас".
"Без обмежень" учетверте виступив у нашому місті – хлопці кажуть, що дуже задоволені полтавськими концертами: публіка завжди дуже тепло сприймає їх виступи. Утім, не лише прихильністю глядачів запам'яталося та полюбилося наше місто музикантам.
Перше, що ми зробили, коли приїхали до Полтави – поїли полтавських галушок. Це вже стало нашою традицією. І я вважаю, що приїхати у ваше місто і не поласувати полтавськими галушками – це несмак
– зазначив Сергій Танчинець, фронтмен гурту.
Також вдалося поспілкуватися з Сергієм та його колегою, гітаристом Андрієм Радьком.
— Чим, на вашу думку, особливий альбом "5 хвилин"?
— Цей альбом відрізняється від попередніх трьох, у першу чергу, своїм звучанням: воно стало трошки електронніше. Завдяки нашому саунд-продюсеру Артуру Даниеляну – він вніс трохи своїх звучань, до того ми були більш рокові. Хоча, лірика наша від цього не пропала, наші тексти, як були, так і залишаються, здебільшого, на вічні теми – про кохання, взаємовідносини між чоловіком і жінкою. Хоча події сьогодення нав'язують нам в хорошому сенсі тексти пісень – роздуми на тему війни і людей, які зараз знаходяться в боях за нашу незалежність.
— У ранній творчості у вас були пісні не тільки українською мовою, але й російською. Якими мовами плануєте писати пісні у майбутньому?
— Восени ми почнемо працювати над новим альбомом і я поки не думаю, що там з'являться російськомовні твори. Хоча й зараз ми іноді співаємо такі пісні, коли нас просять – наприклад, "Політ", яка дуже подобається людям. Нам іноді кажуть, щоб ми писали пісні англійською, робили англомовний альбом та вирушали в тур Європою – але поки це не на часі. Я зазвичай відповідаю, що в Україні велика кількість пісень, які потребують музики і в тому числі "Без обмежень", тому ми поки не плануємо найближчі роки відхилятися в своїй творчості в бік закордонних поїздок. Якщо вони ситуативно будуть – звісно, поїдемо. Наприклад, у нас запланована поїздка влітку в Канаду на фестиваль за запрошенням діаспори. Але зараз ми, в основному, зосереджуємося на "підкоренні" українського "ринку".
— Ви одразу, створюючи текст, розумієте, буде він хітом чи ні? Буває таке, що текст написаний, але відкладаєте "під сукно" до інших часів?
— Коли текст лягає на музику, тоді вже більш-менш стає зрозуміло – це хітовий твір, чи ні. Є, наприклад, пісня "Най би вже весна" – на мій погляд, вибачте за нескромність, надзвичайно глибокий і проникливий текст, який дуже тонко передає відчуття людини, від лиця якої я співаю. Але з першої хвилини написання цього тексту і коли він поклався на музику, я розумів, що це не буде хіт в класичному розумінні – тобто, це не радіоформатна пісня, яка буде звучати в кожній маршрутці. Це пісня, яку треба слухати наодинці вночі і, можливо плакати – я не знаю, відчувати кожен свої відчуття. Це пісня для атовців, про них і про нашу війну. Але вона дуже чуттєва і глибока – коли я виконую її на концертах, у мене самого мурашки по шкірі.
Я не з тих людей, які пишуть, умовно кажучи, тексти самі собі на замовлення. Я не вмію так - пишу, коли пишеться на тему, яка сама приходить. Не пишеться – я півроку можу сидіти і не писати. Мучити гітару з грудкою в горлі, а потім за два тижні воно само народиться. Тобто, це невловимий процес, на який я не маю ніякого впливу...
...Полтава не розчарувала музикантів: зал був заповнений вщент, всі столики забронювали заздалегідь, і щільна черга, щоб потрапити в залу, стояла перед входом у концерт-хол майже годину. Здавалося, полтавські шанувальники знають не тільки давні хіти, але навіть кожну пісню нового альбому напам'ять – настільки одноголосно та натхненно співали глядачі разом із Сергієм Танчинцем.
Після того, як традиційною, за словами Сергія, піснею "Магдалена" на текст Павла Чучки музиканти завершили концерт та, відкланявшись, покинули сцену, зал невтримно скандував "На біс" На біс!" – кількасот шанувальників не хотіли відпускати своїх улюбленців. Тож, хлопцям не залишилося нічого іншого, ніж повторно заспівати кілька пісень із альбому. Завершили концерт хітом "Я без тебе ніяк".
Ольга СТЕНЬКО
На Полтавщині триває ґрунтова засуха
12:00 08.11