На Полтавщині хотіли незаконно приватизувати станції переливання крові

Зокрема, йдеться про змову комунального підприємства «Полтавська обласна станція переливання крові» з рядом фізичних та юридичних осіб, яка могла призвести до привласнення 245 тис.грн, повідомляє ЗМІСТ.

Почалася ця історія 5 січня 2018 року, коли слідчі поліції почали кримінальне провадження, за ознаками ч.3 ст.191 Кримінального Кодексу України.

Під час досудового розслідування слідчі встановили, що протягом 2016-2017 років службові особи Полтавської обласної станції переливання крові, начебто заволоділи 245 тис. грн державних коштів.

Робилося це, за даними слідчих, за попередньою домовленістю службовців станції з рядом юридичних та фізичних осіб.

Зокрема у випадку взаємодії комунального підприємства з ТОВ «Лаблайн» та ТОВ «Лабікс», ТОВ «Ледум» підозри викликали закупівлі контейнерів для донорської крові, у випадку взаємодії з «Полтавським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України» – надання послуг з вогнезахисної обробки дерев’яних конструкцій, придбання лабораторних меблів у ФОП Ландар Ніна Іванівна, у ТОВ «Реал Діагностик» – закупівля тест-систем, у ТОВ «Медіаліс» – закупівля дезінфекційних засобів, у випадку СПД ФО «Саулін Ігор Вікторович» – капітального ремонту виробничого корпусу станції, а також закупівля медичних реагентів та господарських товарів у інших ФОПів там суб'єктів господарювання.

У документацію до цих закупівель, службовці начебто вносили недостовірні відомості щодо придбання зазначених матеріалів та препаратів за завищеними цінами у переліку та асортименті, який не відповідав переліку та обсягам (кількості), зазначених у ході проведення та організації процедур закупівель та річним планам закупівель.

Активне розслідування цього ймовірного заволодіння держкоштами тривало недовго, адже у реєстрі судових справ можна знайти ухвали від січня, березня і травня 2018 року.

На сьогодні актуальною цю справу зробила ухвала від 8 серпня 2019 року. І ця ухвала досить сильно відрізняється за своєю суттю від попередніх по цій справі.

По-перше, у ній не згадуються перелічені вище фірми.

По-друге, йдеться вже про іншу ймовірну змову. ЇЇ учасниками могли стати службові особи Управління майном та відділами апарату Полтавської обласної ради, Полтавської ОДА, Асоціації регіонального розвитку Полтавської області, Полтавської обласної станції переливання крові та фірм «Біофарма-плазма-інвест», «Біофарма».

Мета ймовірної змови – незаконна приватизація станцій переливання крові у Полтаві, Кременчуці та Лубнах, і таким чином «здійснити заволодіння майном територіальної громади Полтавської області, тобто завдати збитків територіальній громаді».

Як зазначається в ухвалі, 6 березня 2018 року між Агенцією регіонального розвитку Полтавської області та ТОВ «ФЗ Біофарма» було укладено меморандум про взаємопорозуміння та співпрацю.

У цьому меморандумі зазначено, що в рамках реалізації проекту ДПП, ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА» інвестує в Полтавській області орієнтовно 3 млн євро в гривневому еквіваленті. Сторони погодилися, що підприємство утворене в рамках спільного інвестиційного проекту реалізуватиме власну продукцію та послуги, у т.ч. компоненти крові, організаціям, підприємствам, установам, які фінансуються за рахунок бюджету Полтавської облради. Погодилися і з тим, що проектне підприємство буде створене на основі станцій переливання крові у Полтаві та Кременчуці.

Зважаючи на це, слідчі подали клопотання до суду, щоб їм надали доступ до завірених копій документів:

• листування Полтавської обласної станції переливання крові з управлінням майном Полтавської облради, ТОВ «Біофарма-плазма-інвест», ПрАТ «Біофарма», Агенції регіонального розвитку Полтавської області щодо приватизації та реорганізації станції переливання крові;
• меморандуму про взаємопорозуміння та співпрацю між Агенцією регіонального розвитку Полтавської області та ТОВ «ФЗ Біофарма», додатки до нього, а також документацію яка була підставою укладення меморандуму та документації, що була надана та підписана на виконання вказаного меморандуму;
• статутну документацію, положення та зміни Полтавської обласної станції переливання крові;
• оцінка нерухомого майна та земельних ділянок, що належить та якими користується Полтавська обласна станція переливання крові, що знаходиться за адресою: Полтава, вул. Шевченка, 23.

Це клопотання суд задовольнив. А тому розслідування буде тривати далі. 

До чого тут «велика риба»?

Справа в тому, що «схеми» за участі виявлених на початку фірм, розслідують не тільки полтавські правоохоронні служби.

Про них можна почитати у виданнях «Наші гроші. Запоріжжя» або «Наші гроші».

Справи цікаві, але їх легко затьмарює фірма виявлена полтавськими правоохоронцями цього року. Мова про фірму «Біофарма».

Як писав ЗМІСТ, один із її кінцевих бенефіціарів – Василь Іванович Хмельницький, бізнесмен, який входить до рейтингу Forbes «100 найбільш багатих українців» зі статком 147 млн $, народний депутат України п’яти скликань. За роки каденцій був у фракції «БЮТ» і «Партії Регіонів», з 2014 року безпартійний.

Наразі ключові зусилля підприємця сконцентровані на девелоперському бізнесі. Він є мажоритарним акціонером однієї з найбільших будівельних компаній країни UDP, що реалізує масштабні міжнародні інфраструктурні проекти. Серед них аеропорт «Київ», ТРЦ Ocean Plaza, багато житлових комплексів. Інвестує у бізнеси Star Media (виробництво кіно- і телепродукції), «РТМ» (національний оператор реклами). Вважається одним із найбільш відомих володарів столичної нерухомості, має офшорні компанії.

Як пише ЧЕСНО, бізнесмен – фігурант у справах декількох антикорупційних розслідувань щодо будівельних афер і махінацій з державними коштами. Втім, варто зазначити, що Василь Хмельницький не боїться інвестувати свої кошти в міжнародні інноваційні проекти, одним із таких прикладів є Unit.City в Казахстані – IT-стартап величезного технопарку.

Отже, Василь Хмельницький – інвестор і фармацевтичної галузі, одним із прикладів чого є корпорація «БІОФАРМА». Ця корпорація наразі – єдиний в СНД виробник препаратів крові, що постачаються закордон, та є такою, що постійно нарощує свої виробничі потужності. У її підпорядкуванні – нова сучасна станція виготовлення крові в Сумах, у яку власники нещодавно вклали 3,5 млн $. До того ж «БІОФАРМА» майже щороку укладає нові угоди з регіональними органами місцевого самоврядування та поширює свою мережу станцій переливання та вироблення крові по всій Україні.

Зазначається, лише цій компанії уряд дозволив продавати продукти та компоненти крові за кордон. 

Минулого року керівник «БІОФАРМИ» Костянтин Єфименко в своєму інтерв’ю зазначив, що експорт поки що залишається головним пріоритетом діяльності компанії. Чи означає це, що корпорація планомірно окуповує українські станції, створюючи одну єдину основу для майбутньої матеріальної бази свого бізнесу, офіційно заручившись угодами з місцевими органами управління? Така поведінка компанії на українському ринку крові – явна ознака лідера галузі в кращому разі, але монополіста – у гіршому.

Сам процес бурхливого розвитку компанії «БІОФАРМА» розпочався, починаючи із 2010 року, ще за часів правління Януковича, після приходу до керівництва МОЗу Раїси Богатирьової. Власником «БІОФАРМИ» донедавна був син Раїси Богатирьової, Олександр Богатирьов та екснардеп Валерій Ремез, який представляє у компанії інтереси іншого екснарпдепа з «Партії регіонів» – уже згаданого нами Василя Хмельницького. Наразі ж корпорація належить Костянтину Єфименку, який був міністром інфраструктури за часів Януковича.

З’явившись на ринку України як потужний виробник продуктів крові, корпорація починає активно співпрацювати з місцевою владою, після чого слідує закриття регіональних ринків крові або переформатування їх у спільні проекти, хоча керівництво компанії називає цей процес державно-приватним партнерством. У результаті «БІОФАРМА» продає свої препарати в кілька разів дорожче ринкових цін.

Якщо правоохоронці не доведуть незаконність приватизації станцій переливання крові, Полтавську область очікуватиме досвід Черкас та Сум, мешканці яких вже невдоволені підвищенням ціни на препарати крові та тим, що їм доводиться самотужки шукати донорів і платити за їхнє обстеження.