10:00 19.08

На Полтавщині викують сонячний годинник на честь загиблого воїна. ФОТО

На всеукраїнському ковальському фестивалі, який відбувся днями у Миргороді, найкращі майстри працювали над створенням 300-кілограмового вуличного годинника на честь коваля, який загинув в АТО.

Про це повідомляє Укрінформ.

Про історію виникнення фестивалю розповіла його організаторка, вдова загиблого коваля з села Трудолюб Миргородського району, педагог Валентина Федоряка:

"Перший фестиваль ковалів у Миргороді мій чоловік Петро, який змінив професію вчителя на ковальську справу, провів незадовго до війни. З початком бойових дій він пішов добровольцем на фронт, був командиром взводу зенітників. 31 липня 2014 року разом із шістьома бойовими побратимами загинув у Шахтарську Донецької області при спробі вирватися з оточення. Відтоді ковальські фестивалі проводяться на його честь. І щороку за традицією ковалі виготовляють сонячний годинник – у пам'ять про одного із семи загиблих на фронті майстрів вогню і металу. Перший був присвячений Петру".

У Миргороді вже установлені ковані годинники на честь киянина Григорія Матяша, Дмитра Назаренка з Кременчука, Сергія Рибченка з Нікополя, Андрія Дьоміна з села Великий Глибочок, що на Тернопільщині.

Цьогоріч працюють над годинником на честь Андрія Козюбчика з Івано-Франківська. Хронометр створять у вигляді голки, а циферблат імітуватиме орнаменти полтавської вишивки. З одного боку на ньому будуть зображені маки, як жіночий оберіг, а з другого дуби – символ чоловічого начала.

"Ми почали роботу в "Кузні Петра" ушістьох десять днів тому. Найскладніший і наймасивніший елемент годинника – голка. Щоб викувати її, трьом майстрам знадобилося два дні. А загалом годинник складається з багатьох дрібних елементів і створений традиційним ковальським способом. На це пішло понад 300 кілограмів заліза",

- сказав трудолюбівський коваль Станіслав Красюк.

"Петро мріяв, щоб у Миргороді було більше сонця й таких годинників. У цьому полягала його ідея фестивалю. Але час вніс у неї корективи. Хлопці кують годинники і дарують місту на знак пам’яті про загиблих",

- говорить пані Валентина.

Крім того, на фестивалі можна було пройти майстер-клас з виготовлення сокир, спробувати себе у метанні ножів, придбати оригінальні ковані речі.

А молодята, за давньою українською традицією, могли ще й скувати свій шлюб.

У давні часи, у селах, де не було священника чи батьки були проти вінчання молодят, весільний обряд проводили ковалі, обводячи пару навколо ковадла. Тож тепер, охочі "закувати шлюб" можуть зробити це не лише під час фестивалю, а й безпосередньо у "Кузні Петра".

фестиваль, ковалі, Петро Федоряка