Ярослав Грицак: "Я боюся третього Майдану і сподіваюся, що він пройде біля виборчих скриньок". ВІДЕО

Про цінності

Скільки б не будували інституцій - але якщо немає культури і цінностей, усі реформи підуть як вода у пісок.

Держави, які мають лише цінності виживання, живуть найгірше.

Тільки в країні з'являється група людей, для яких є цінністю самовираження, то вже можна будувати нове суспільство.

Коли ми побачили зміни в цінностях багатьох людей за п'ять років від першого Майдану і до 2010 року, ми сказали, що Янукович не має шансів утриматися, якщо не зміниться сам.

Найбільша зміна за 25 років - поява нового покоління людей із геть іншими цінностями. От ви розумієте своїх дітей? Я сам батько двох дітей, я з ними дружу, але...

Про політику

Хороша новина, що це нове покоління буде старіти - і тоді перейме владу.

Нинішні політики - Порошенко, Тимошенко, Янукович та решта - це діти Кучми, вони вже не зміняться.

На першому Майдані Ющенко був бог. На другому політики в кращому випадку були предметом для насмішок. На першому Майдані суспільство було вертикальним, а на другому - горизонтальним. За час між ними виросло ціле покоління.

Швидше всього вікно можливостей після революції для нас уже закрилося. Бо правило просте: або перші півроку робиш реформи, або не робиш узагалі. Я думаю, що зараз - м'яка контрреволюція.

Але зараз для нас відкрився коридор, і все ж шлях у нас правильний.

Коли політики приходять до влади, вони забувають про стратегію і мислять лиш термінами свого перебування.

Про зміни

У жодній країні зміни не сталися з доброї ситуації. Вони відбувалися після кризи, загрози інтервенції, війни або революції.

Чому заробляють стоматологи? Бо в людей болять зуби. Так само і зміни відбуваються, коли є криза, біль.

Хочеш мати зміни - зроби собі кризу. Тому я й кажу, що Україна має, на щастя, таку кризу.

"Список покупок" для України виглядає так: нація – є, демократія – є, цінності – є, криза для реформ – є, бракує політичної еліти з політичною волею.

У спортсменів є так звана проблема останнього кілометра. Наша трагедія в тому, що ми його не пройшли. Але це не значить, що ніколи не пройдемо.

Перемоги, які даються легко, нічого не варті. Справжні перемоги настають після болючих поразок.

Чому історія нічому не вчить? Бо люди рідко роблять помилки двічі. Переважно тричі й більше разів. Для нас це характерно.

Я думаю, що в режимі виживання ми будемо ще довго. Ми це дуже добре вміємо.

Жоден майдан в Україні не створив нової партії Майдану. Я ж сподіваюся, що в Україні буде не політична партія змін, а широкий суспільний рух на кшталт "Руху" Чорновола.

Я боюся третього Майдану. І сподіваюся, що він буде біля виборчих урн і приведе до влади тих, хто має політичну волю до змін.

Про молодь

Чотири роки навіть у найгіршому університеті - а їх багато по Україні можуть посперечатися за це звання - міняють цінності у порівнянні з тими, хто вищої освіти не має.

Існування в соцмережах означає, що це покоління має новий етос. Життя в них навчає бути рівними. У Фейсбуці не можна бути Путіним чи Януковичем. Грають роль лише "лайки" і тому це горизонтальне суспільство.

Горизонтальне суспільство з молоді не ходить на вибори, бо вибори - це ієрархія. Вони мають відразу до політики. Тому вони не мають доступу до змін.

У нас брак культури, брак лідерів, які змучилися, і брак ресурсів. Тому зміни мають починатися згори. Я не вірю, що дрібні і середні міста змінять країну. Змінять її міста великі, де є багато молоді.

Якби не ультраси, ми би втратили Харків та Одесу. А якою мовою говорять футбольні фанати цих міст? 

Про суспільство

Це велика ілюзія, що громадянське суспільство може все. Хто вирішує, коли у літака піднімати шасі? Пілот у кабіні.

Політичні зміни повинні відбуватися, коли є політичний клас. Громадянське суспільство може вимагати і погрожувати, закинути пілота в кабіну, але керувати літаком воно не може.

З'являється ситуація - з'являються і лідери.

Давно мріємо забрати у Києва звання столиці в усьому. І борони Боже передати цей титул Львову. Треба обрати місто, яке не шкода. Вашингтон у США - доволі маленьке містечко.

Якщо хочете робити Полтаву значним містом, то треба створити стратегію. Збирати розумних людей і думати, якою Полтава буде за 20 років.

Про націю

Ми нормальна нація, неунікальна. У нас немає нічого такого, чого немає в інших націй.

Є нація політична, наприклад, американська. Це лояльність до держави, готовність за неї воювати. А є етнічна - поляки, для якої вагомі питання мови, віри. Але кращої чи гіршої серед них нема.

Головне питання, яке ядро нашої нації - галицьке зі Львовом, Бандерою і мовою, чи донецьке, яке порожняк не гонить.

Київ розмовляє мовою Донецька, а голосує, як Львів. Це вже не Україна Заходу чи Сходу, а Україна Центру.

Одна з найбільших майданних змін - це те, що Дніпро пішов у бік Києва і Львова. Маємо тепер вісь Львів-Київ-Дніпро, до якої тяжіють інші міста. Тепер дивимося, куди тяжітиме Харків і Одеса

Долю України вирішуватимуть не Київ і Львів, а саме Харків, Дніпро та Одеса.

Не може бути міцною нація в країні, де з одного її краю до іншого їхати 27 годин потягом. Бо нація - це комунікація насамперед.

Про загрози

Поки ми будемо вчитися літати, нам можуть розбомбити злітну смугу. Загроза - це Росія і бідність. Треба думати: що можемо дати тим, хто літати не можуть і на літак не планують сідати? Щоб вони не вибрали тих, хто пообіцяє лише гроші.

Проблема Європи - країни і суспільства втрачають солідарність. Бо ж солідарність - це почуття релігійне, а релігія в Європі занепадає.