12:15 06.05 1730
Тіло полтавського бійця Віталія Грицаєнка не можуть вивезти із Маріуполя. Майже два місяці не можуть поховати його тіло. Його не вдається вивезти із заводу "Азовсталь".
.Про це повідомляє Суспільне Полтава.
Довідку про смерть чоловіка 29-річна Вікторія Грицаєнко отримала третього квітня. Він загинув у Маріуполі під час бою. Про це жінці телефоном розповів командир полку.
"Смерть констатована 19.03.2022-го року. Причиною смерті стала мінно-вибухова травма. Я зрозуміла, що я його не відчуваю, що це, на жаль, правда. Осколок влучив йому прямо в лице. Хлопці сказали, що він не мучився, що в нього була дуже швидка смерть. Вони забрали його з поля бою".Фото надані Вікторією Грицаєнко
Родина Віталій та Вікторія Грицаєнко з їхнім сином
Тіло чоловіка Вікторія досі не може забрати із Маріуполя.
"Він зараз перебуває на заводі, на "Азовсталі". Я так розумію, у рефрежираторі. Ніхто не може допомогти їх вивезти звідти. Ні поранених, ні живих, ні мертвих"
Віталій та Вікторія були разом 10 років. Познайомилися у Харкові, а останні кілька років проживали у Маріуполі. Мають трирічного сина. Для нього жінка зробила фотоальбом.
"Ось остання фотографія мого чоловіка, де я просила його усміхнутися. Це в Донецькій області, в Маріуполі. Він був від початку створення "Азову" у добровольчому батальйоні, із солдата він зміг піднятися до заступника командира"
Дружина Віталія Грицаєнка переглядає фотоальбом з його світлинами
На війні у Віталія був позивний "Гоголь", бо чоловік родом із Полтави.
"Ось так він "Гоголем" для усіх і залишився. За тиждень, напевне, чи менше, їх всіх почали викликати з відпусток, з відряджень всіх можливих, хто там на лікарняних, то всіх викликали у казарму. І вони готувалися до війни. Я сказала: "Я буду поруч, чим зможу, буду допомагати".
Фото: Суспільне Полтава
Віталій Грицаєнко та його син
Після повномасштабного вторгнення Вікторія лишалася у Маріуполі майже місяць. Віталій загинув через три дні після того, як вона змогла виїхати у Полтаву.
"Він мені пояснював: "Я вирватися звідти не зможу. Я в полон не здамся. Зброю я ніколи не покину. Ми будемо стояти до останнього". Чоловік зміг мені дістати бензин, завдяки йому, я ж кажу, ми змогли всією сім'єю виїхати. Дорога була дуже складна, дуже багато трупів бачили, люди в своїх же подвір'ях копали ями, закопували. Син задає питання: "Мамо, ти ж обіцяла, що тато повернеться. Коли він приїде? Я сумую". Я йому пояснила, що тато на небі. Він тепер служить на небі і світить нам зірочками. Він завжди казав: "Я тебе кохаю, кохаю і буду кохати".
2 квітня Віталію Грицаєнку присвоїли звання Героя України посмертно.
Минулого тижня у Полтаві народилося 45 малюків
11:00 07.06
На Полтавщині створюють нові ботанічні зони
13:00 07.06